Єремія 32:31
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Бо місто це стало Мені на Мій гнів та на лю́тість Мою з того дня, як його збудува́ли, та аж до дня цього, щоб відкинути його від Мого лиця
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter we have, I. Jeremiah imprisoned for foretelling the destruction of Jerusalem and the captivity of king Zedekiah (Jer 32:1-5). II. We have him buying land, by divine appointment, as an assurance that in due time a happy end should be put to the present troubles (Jer 32:6-15). III. We have his prayer, which he offered up to God upon that occasion (Jer 32:16-25). IV. We have a message which God thereupon entrusted him to deliver to the people. 1. He must foretell the utter destruction of Judah and Jerusalem for their sins (Jer 32:26-35). But, 2. At the same time he must assure them that, though the destruction was total, it should not be final, but that at length their posterity should recover the peaceable possession of their own land (Jer 32:36-44). The predictions of this chapter, both threatenings and promises, are much the same with what we have already met with again and again, but here are some circumstances that are very particular and remarkable.
Відкрити джерело ↗32:31 The time this city was built refers to the reigns of David and Solomon, when Jerusalem became the capital city of Israel. During the history of the northern kingdom of Israel, every king promoted worship of false gods. In the kingdom of Judah, only a few kings encouraged worship of the Lord, usually without lasting success (e.g., 2 Chr 14:3; 17:6; 29:5; 33:15-16; 34:3, 31-32). The northern kingdom had already been destroyed (2 Kgs 17:5-12), and now the Lord had decided to get rid of the southern kingdom of Judah (see Deut 8:19-20).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І сказав Господь: „Також Юду відкину Я від лиця Свого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину це місто, яке вибрав, Єрусалим, та цей храм, про який Я сказав: Ім'я́ Моє буде там!“
А також Манасі́я пролив дуже багато невинної кро́ви, аж напо́внив нею Єрусалим від входу до входу, окрім свого гріха́, що ввів у гріх Юду, щоб чинити зле в Господніх оча́х.
Бо вони пророкують вам неправду, щоб віддали́ти вас з вашої землі, — і Я вас ви́жену, і ви погинете.
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до те́бе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як квочка збирає під крила курчаток своїх, — та ви не захотіли!
А також жертівника, що в Бет-Елі, па́гірка, що зробив був Єровоам, син Неватів, що ввів у гріх Ізраїля, також же́ртівника цього та цього па́гірка він розбив, і спалив того па́гірка та стер на по́рох, і Аста́рту спалив.
Дочка єрусалимська гріхом прогріши́лась, тому́ то нечистою стала, усі, що її шанували, пого́рджують нею, наготу́ бо її вони бачили! І зідхає вона, й відверта́ється взад.