Єремія 31:3
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Здале́ка Господь з'яви́вся мені та й промовив: Я вічним коха́нням тебе покохав, тому милість тобі виявля́ю!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter goes on with the good words and comfortable words which we had in the chapter before, for the encouragement of the captives, assuring them that God would in due time restore them or their children to their own land, and make them a great and happy nation again, especially by sending them the Messiah, in whose kingdom and grace many of these promises were to have their full accomplishment. I. They shall be restored to peace and honour, and joy and great plenty (Jer 31:1-14). II. Their sorrow for the loss of their children shall be at an end (Jer 31:15-17). III. They shall repent of their sins, and God will graciously accept them in their repentance (Jer 31:18-20). IV. They shall be multiplied and increased, both their children and their cattle, and not be cut off and diminished as they had been (Jer 31:21-30). V. God will renew his covenant with them, and enrich it with spiritual blessings (Jer 31:31-34). VI. These blessings shall be secured to theirs after them, even to the spiritual seed of Israel for ever (Jer 31:35-37). VII. As an earnest of this the city of Jerusalem shall be rebuilt (Jer 31:38-40). These exceedingly great and precious promises were firm foundations of hope and full fountains of joy to the poor captives; and we also may apply them to ourselves and mix faith with them.
Відкрити джерело ↗31:3 Long ago, the Lord had revealed himself during the Exodus (see Exod 15:13; 20:6; 34:6-7; Num 14:18-19; Deut 5:10; 7:7, 10, 12-13; 10:15, 18).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
Я тягнув їх шнурка́ми, що лю́дям лицю́ють, шнурка́ми любови, і був Я для них немов ті, що здіймають ярмо́ з-над їхньої шиї, і Я їх годував.
Теж наро́ди Він любить. Всі святії його́ — у руці Твоїй, і вони припада́ють до ніг Твоїх, слухають мови Твоєї.
Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив.
що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в.
А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і ви́правдав, а кого ви́правдав, тих і просла́вив.
Ізраїль же буде спасе́ний від Господа вічним спасі́нням: не будете ви засоро́млені ані знесла́влені аж на вічні віки́!
Тільки батьків твоїх уподо́бав Господь, щоб любити їх, і вибрав вас, їхнє насіння по них, зо всіх наро́дів, як ба́чиш цього дня.
„Я вас полюбив, — говорить Госпо́дь, — а ви кажете: „Як Ти нас полюбив?“ Чи ж не брат Іса́в Якову? каже Госпо́дь, а Я Якова був полюбив,
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!