Єремія 31:13
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Тоді ді́вчина ті́шитись буде в танку́, і ра́зом юна́цтво та ста́рші, — бо Я оберну́ їхню жало́бу на радість, і Я їх поті́шу, і їх звеселю́ в їхнім сму́тку!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter goes on with the good words and comfortable words which we had in the chapter before, for the encouragement of the captives, assuring them that God would in due time restore them or their children to their own land, and make them a great and happy nation again, especially by sending them the Messiah, in whose kingdom and grace many of these promises were to have their full accomplishment. I. They shall be restored to peace and honour, and joy and great plenty (Jer 31:1-14). II. Their sorrow for the loss of their children shall be at an end (Jer 31:15-17). III. They shall repent of their sins, and God will graciously accept them in their repentance (Jer 31:18-20). IV. They shall be multiplied and increased, both their children and their cattle, and not be cut off and diminished as they had been (Jer 31:21-30). V. God will renew his covenant with them, and enrich it with spiritual blessings (Jer 31:31-34). VI. These blessings shall be secured to theirs after them, even to the spiritual seed of Israel for ever (Jer 31:35-37). VII. As an earnest of this the city of Jerusalem shall be rebuilt (Jer 31:38-40). These exceedingly great and precious promises were firm foundations of hope and full fountains of joy to the poor captives; and we also may apply them to ourselves and mix faith with them.
Відкрити джерело ↗31:13 The Lord would replace mourning, a daily experience in exile, with his comfort and a continual outpouring of rejoicing (see Isa 40:1-3; 61:3).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
щоб радість вчинити сіо́нським жало́бникам, щоб замість по́пелу дати їм оздо́бу, оливу радости замість жало́би, одежу хвали́ замість темного духа! І будуть їх звати дуба́ми праведности, саджанця́ми Господніми, щоб просла́вивсь Господь!
Отак визволе́нці Господні пове́рнуться та до Сіону зо співом уві́йдуть, — і на їхній голові буде радість відвічна, веселість та втіху ося́гнуть вони, а журба та зідха́ння втечуть!
Бо Сіона Господь потіша́є, всі руїни його потіша́є, й оберта́є пустині його на Еде́н, його ж степ — на Господній садо́к! Пробува́тимуть в ньому уті́ха та радість, хвала́ й пісноспі́ви.
як ті дні, коли юдеї відпочи́ли від ворогів своїх, і як той місяць, коли їм сум оберну́вся на радість, жало́ба — на свято, щоб зробити їх днями гости́ни та радости, і посила́ння дару́нків один о́дному та дару́нків убогим.
Не за́йде вже сонце твоє, і місяць твій вже не схова́ється, бо бу́де тобі вічним світлом Госпо́дь, і дні жало́би твоєї покі́нчаться!
Ще буду тебе будувати — й збудо́вана будеш, о діво Ізраїлева! Ти знов приоздо́бишся в бу́бни свої, та й пі́деш у тано́к тих, хто ба́виться,
Нехай славлять Ім'я́ Його та́нцем, нехай виграва́ють для Нього на бу́бні та гу́слах,
І Господні вику́пленні ве́рнуться та до Сіону зо співом уві́йдуть, і радість дові́чна на їхній голові! Веселість та радість ося́гнуть вони, а журба та зідха́ння втечуть!
Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас зно́ву, — і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не віді́йме!