Єремія 30:7
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Ой горе, бо це день великий, — немає такого, як він! А це час недолі для Якова, та з нього він бу́де врято́ваний!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The sermon which we have in this and the following chapter is of a very different complexion from all those before. The prophet does indeed, by direction from God, change his voice. Most of what he had said hitherto was by way of reproof and threatening; but these two chapters are wholly taken up with precious promises of a return out of captivity, and that typical of the glorious things reserved for the church in the days of the Messiah. The prophet is told not only to preach this, but to write it, because it is intended for the comfort of the generation to come (Jer 30:1-3). It is here promised, I. That they should hereafter have a joyful restoration. 1. Though they were now in a great deal of pain and terror (Jer 30:4-7). 2. Though their oppressors were very strong (Jer 30:8-10). 3. Though a full end was made of other nations, and they were not restored (Jer 30:11). 4. Though all means of their deliverance seemed to fail and be cut off (Jer 30:12-14). 5. Though God himself had sent them into captivity, and justly, for their sins (Jer 30:15, Jer 30:16). 6. Though all about them looked upon their case as desperate (Jer 30:17). II. That after their joyful restoration they should have a happy settlement, that their city should be rebuilt (Jer 30:18), their numbers increased (Jer 30:19, Jer 30:20), their government established (Jer 30:21), God's covenant with them renewed (Jer 30:22), and their enemies destroyed and cut off (Jer 30:23, Jer 30:24).
Відкрити джерело ↗30:7 The time of trouble was the Babylonian capture and the final destruction of Judah in 586 BC.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І повстане того ча́су Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого наро́ду, і буде час у́тиску, якого не було від існува́ння люду аж до цього ча́су. І того ча́су буде врятований із наро́ду твого́ кожен, хто буде знайдений записаним у книзі.
Бо ось наступає той день, що пала́є, як піч, і стануть всі пи́шні та кожен, хто чинить безбо́жне, соломою, — і спа́лить їх день той, який наступа́є, говорить Госпо́дь Савао́т, Який не позоста́вить їм ко́реня, ані галу́зки.
І Він спо́внив Своє слово, яке говорив на нас та на наших су́ддів, що судили нас, щоб спрова́дити на нас велике зло, — такого не було вчи́нено під ці́лим небом, яке було́ вчинене в Єрусалимі!
I голос Свій видасть Госпо́дь перед ві́йськом Своїм, бо та́бір Його величе́зний, бо міцни́й викона́вець сло́ва Його, бо великий день Господа й ве́льми страшни́й, і хто зможе його перене́сти?
і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,
Будуть бо ті дні такою „скорбо́тою, що її не було з первопо́чину світу“, що його Бог створив, „аж досі“, і не буде.
А ти не лякайся, рабе Мій Якове, — каже Госпо́дь, — і не страши́ся, Ізраїлю, бо Я ось врятую тебе із далекого кра́ю, і наща́дків твоїх — з краю їхнього полону́! І ве́рнеться Яків, і буде спокійний, і буде безпе́чний, і не буде того́, хто б його настраши́в,
Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
Не вам ка́жучи, гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль, що завда́ний мені, що Госпо́дь засмути́в ним мене у день лютого гніву Свого́?