Єремія 27:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А тепер Я віддав усі ці землі в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, раба Мого, а також польову́ звірину́ дав Я йому, щоб служила йому.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Jeremiah the prophet, since he cannot persuade people to submit to God's precept, and so to prevent the destruction of their country by the king of Babylon, is here persuading them to submit to God's providence, by yielding tamely to the king of Babylon, and becoming tributaries to him, which was the wisest course they could now take, and would be a mitigation of the calamity, and prevent the laying of their country waste by fire and sword; the sacrificing of their liberties would be the saving of their lives. I. He gives this counsel, in God's name, to the kings of the neighbouring nations, that they might make the best of bad, assuring them that there was no remedy, but they must serve the king of Babylon; and yet in time there should be relief, for his dominion should last but 70 years (Jer 27:1-11). II. He gives this counsel to Zedekiah king of Judah particularly (Jer 27:12-15) and to the priests and people, assuring them that the king of Babylon should still proceed against them till things were brought to the last extremity, and a patient submission would be the only way to mitigate the calamity and make it easy (Jer 27:16-22). Thus the prophet, if they would but have hearkened to him, would have directed them in the paths of true policy as well as of true piety.
Відкрити джерело ↗27:6-8 God had given Nebuchadnezzar authority over the whole region, so resistance to him was futile. All the nations would serve him and his descendants. The fall of Babylon at the hand of Cyrus took place in 539 BC during the reign of Belshazzar, a grandson of Nebuchadnezzar.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Я дав на шию всіх цих наро́дів залізне ярмо, щоб вони служили Навуходоно́сорові, цареві вавилонському, — і вони бу́дуть служити йому, і навіть польову́ звірину́ віддам Я йому́!“
ось Я пошлю й позбираю всі півні́чні ро́ди, — говорить Господь, — пошлю до Навуходоно́сора, царя вавилонського, Мого раба, і наведу́ їх на край цей, і на ме́шканців його та на всіх цих наро́дів навко́ло, і вчиню їх закля́ттям, і оберну́ їх на страхі́ття, і на посміхо́вище, і на вічні руїни.
І скажеш до них: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я пошлю й візьму́ Навуходоносора, царя вавилонського, Мого раба, і поставлю його трона над тими каміннями, що Я поховав, і він своє царське́ шатро́ розтя́гне над ними.
Хто до Кіра говорить: „Мій па́стирю“, і всяке Моє пожада́ння він ви́конає та Єрусалимові скаже: „Збудо́ваний будеш!“ а храмові: „Будеш закла́дений!“
Господь показав мені, і ось два коші́ фіґ стояли перед храмом Господнім, пото́му, як Навуходоно́сор, цар вавилонський, вигнав Єхонію, Єгоякимового сина, царя Юдиного, та правителів Юдських, і ма́йстра, і слю́саря з Єрусалиму, та й привів їх до Вавилону.
А потому — говорить Господь — Я віддам Седекію, Юдиного царя, і його рабів, і наро́д, і врятованих у цьому місті від морови́ці, від меча та від голоду в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, та в руку ворогів їхніх, що шукають їхньої душі, і він ударить їх ві́стрям меча, — не змилується над ними й не змилосе́рдиться, і не матиме любови!