Єремія 25:18
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Єрусалим та міста Юди, і царів його та прави́телів його, щоб віддати їх на руїну, на страхі́ття, на посміхо́вище та на прокля́ття, як цього дня,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The prophecy of this chapter bears date some time before those prophecies in the chapters next foregoing, for they are not placed in the exact order of time in which they were delivered. This is dated in the first year of Nebuchadrezzar, that remarkable year when the sword of the Lord began to be drawn and furbished. Here is, I. A review of the prophecies that had been delivered to Judah and Jerusalem for many years past, by Jeremiah himself and other prophets, with the little regard given to them and the little success of them (Jer 25:1-7). II. A very express threatening of the destruction of Judah and Jerusalem, by the king of Babylon, for their contempt of God, and their continuance in sin (Jer 25:8-11), to which is annexed a promise of their deliverance out of their captivity in Babylon, after 70 years (Jer 25:12-14). III. A prediction of the devastation of divers other nations about, by Nebuchadrezzar, represented by a "cup of fury" put into their hands (Jer 25:15-28), by a sword sent among them (Jer 25:29-33), and a desolation made among the shepherds and their flocks and pastures (Jer 25:34-38); so that we have here judgment beginning at the house of God, but not ending there.
Відкрити джерело ↗25:18 Everyone drank from the cup, meaning that the leaders heard the words of judgment. • From that day until this: Jeremiah probably delivered the Lord’s messages at the time of the siege and fall of Jerusalem (588–586 BC).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І дам їх за о́страх, на зло для всіх царств землі, на га́ньбу та за при́тчу, на глум та на прокля́ття в усіх тих місцях, куди ви́жену їх.
я кли́чу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліва́є! На ске́лю, що вища від мене, мене попрова́дь,
І не зміг Господь більше зне́сти зла ваших чи́нів, та ті гидо́ти, що ви наробили, — тому́ став ваш край руїною, і застра́шенням та прокля́ттям, так що немає ме́шканця, як бачите цього дня“.
Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його́ нашим батькам, щоб їсти плід його та добро́ його, — ось ми раби в ньому!
Та тільки стережіться закля́того, щоб ви самі не стали закляттям, і не взяли́ з заклятого, і щоб тим не завели́ Ізраїлевого табо́ру під закляття, і не довели́ його до нещастя.
Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззако́ння були́ ві́ддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих краї́в на меча́, на поло́н, і на грабі́ж, і на посоро́млення обличчя, як цього дня.
За те, що зм'я́кло твоє серце, і ти впокори́вся перед Господнім лицем, коли почув, що́ Я говорив про це місце та про ме́шканців його, що вони стануть спусто́шенням та прокля́ттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь.
ось Я пошлю й позбираю всі півні́чні ро́ди, — говорить Господь, — пошлю до Навуходоно́сора, царя вавилонського, Мого раба, і наведу́ їх на край цей, і на ме́шканців його та на всіх цих наро́дів навко́ло, і вчиню їх закля́ттям, і оберну́ їх на страхі́ття, і на посміхо́вище, і на вічні руїни.
І пошлю́ Я на Юду огонь, — і пожере́ він пала́ти Єрусалиму!
І Він спо́внив Своє слово, яке говорив на нас та на наших су́ддів, що судили нас, щоб спрова́дити на нас велике зло, — такого не було вчи́нено під ці́лим небом, яке було́ вчинене в Єрусалимі!