Єремія 21:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
„Звернися за нас до Господа, бо Навуходоно́сор, цар вавилонський, воює проти нас. Може Господь зробить з нами за всіма́ Своїми чу́дами, і той віді́йде від нас!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
It is plain that the prophecies of this book are not placed here in the same order in which they were preached; for there are chapters after this which concern Jehoahaz, Jehoiakim, and Jeconiah, who all reigned before Zedekiah, in whose reign the prophecy of this chapter bears date. Here is, I. The message which Zedekiah sent to the prophet, to desire him to enquire of the Lord for them (Jer 21:1, Jer 21:2). II. The answer which Jeremiah, in God's name, sent to that message, in which, 1. He foretels the certain and inevitable ruin of the city, and the fruitlessness of their attempts for its preservation (Jer 21:3-7). 2. He advises the people to make the best of bad, by going over to the king of Babylon (Jer 21:8-10). 3. He advises the king and his family to repent and reform (Jer 21:11, Jer 21:12), and not to trust to the strength of their city and grow secure (Jer 21:13, Jer 21:14).
Відкрити джерело ↗21:2 Nebuchadnezzar . . . is attacking Judah: This event probably occurred around the beginning of the siege of Jerusalem in 588 BC (2 Kgs 25:1). • Zedekiah did not pray to the Lord as his ancestor Hezekiah had done (2 Kgs 19:14-20, 29-37; 2 Chr 32:20-22; Isa 37:1-7, 14-20). However, the king expected Jeremiah to perform the miracle of turning away the Lord’s anger.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І послав цар Седекія Єгухала, сина Шелеміїного, і священика Цефанію, сина Маасеїного, до пророка Єремії, говорячи: „Помолися за нас до Господа, Бога нашого!“
„Так промовив Господь, Бог Ізраїлів: Так скажете до Юдиного царя, що послав вас до мене поспитати мене: Ось фараонове ві́йсько, що вийшло вам на поміч, ве́рнеться до свого кра́ю, до Єгипту.
І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урі́мом, ані пророками.
І сказав Самуїл до Саула: „На́що ти непоко́їш мене, мене викликаючи?“ А Саул сказав: „Дуже тяжко мені, — филисти́мляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що́ я маю робити“.
І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковче́г Божого заповіту був там.
А Ангол Господній говорив до тішб'янина Іллі: „Устань, вийди назу́стріч послів самарійського царя та й скажи їм: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ви йдете питатися Ваал-Зевува, екронського бога?
І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка́, і володаря, і зве́рхника в табо́рі царя асирійського, і той вернувся з со́ромом обличчя до кра́ю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра́ його, вбили його там мече́м.
О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своєю поту́жною силою та Своїм ви́тягненим раме́ном, — нічо́го для Тебе нема неможли́вого!
Ось дохо́дять до міста вали́, щоб здобути його, й місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв, що воюють із ним, через меч, і голод, і морови́цю. І що говорив Ти, стається, і ось Ти це бачиш.
І питалися Господа ще: „Чи при́йде він ще сюди?“ А Господь відповів: „Он він захова́вся між речами!“