Єремія 17:23
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Та вони не послухали, й вуха свого не схили́ли, і вчинили себе тугоши́їми, щоб не слухатися та не брати навча́ння.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter, I. God convicts the Jews of the sin of idolatry by the notorious evidence of the fact, and condemns them to captivity for it (Jer 17:1-4). II. He shows them the folly of all their carnal confidences, which should stand them in no stead when God's time came to contend with them, and that this was one of the sins upon which his controversy with them was grounded (Jer 17:5-11). III. The prophet makes his appeal and address to God upon occasion of the malice of his enemies against him, committing himself to the divine protection, and begging of God to appear for him (Jer 17:12-18). IV. God, by the prophet, warns the people to keep holy the sabbath day, assuring them that, if they did, it should be the lengthening out of their tranquility, but that, if not, God would by some desolating judgment assert the honour of his sabbaths (Jer 17:19-27).
Відкрити джерело ↗17:23 they did not listen or obey: The people probably considered the Sabbath too costly to observe, so they ignored it or overlooked its violations.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!
Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось спрова́джу до міста цього́ та до всіх його міст усе те лихо, що Я говорив був на ньо́го, бо вчинили вони свою шию твердо́ю, щоб не слухатися Моїх слів!
Повернулись вони до гріхів своїх давніх батькі́в, що слухатися Моїх слів не хотіли, і пішли за бога́ми чужими, щоб їм служити. Дім Ізраїлів і дім Юдин зламали Мого заповіта, якого Я склав з їхніми батька́ми.
Та стали ворохо́бні ті сини проти Мене, — уставами Моїми не ходили, а постанов Моїх не перестерігали, щоб виконувати їх, які коли робить люди́на, то житиме ними, і суботи Мої зневажали. І поду́мав Я був, що виллю лютість Свою на них, щоб заспоко́їти гнів Мій на них на пустині.
Тому́, що Я знав, що впе́ртий ти є, твоя ж шия — то м'я́зи залізні, а чо́ло твоє — мідяне́,
І вони оберну́лись до Мене поти́лицею, а не обличчям, хоч Я їх навчав рано й пізно, — та не слухалися, щоб прийняти науку.
Я йому́ говорив: „Тільки бу́деш боятись Мене, тільки при́ймеш карта́ння“, — і не ви́тяте буде мешка́ння його, усе, що про нього Я постанови́в, та вони ревно псу́ли всі чи́ни свої!
за те, що постанови Мої вони відки́нули, а устави Мої — не ходили вони ними, і суботи Мої зневажали, бо за своїми божка́ми ходило їхнє серце.
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,