Єремія 17:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Як про синів своїх, так пам'ятають про жерто́вники свої та своїх Аше́р при зеленому де́реві, на високих підгі́рках,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter, I. God convicts the Jews of the sin of idolatry by the notorious evidence of the fact, and condemns them to captivity for it (Jer 17:1-4). II. He shows them the folly of all their carnal confidences, which should stand them in no stead when God's time came to contend with them, and that this was one of the sins upon which his controversy with them was grounded (Jer 17:5-11). III. The prophet makes his appeal and address to God upon occasion of the malice of his enemies against him, committing himself to the divine protection, and begging of God to appear for him (Jer 17:12-18). IV. God, by the prophet, warns the people to keep holy the sabbath day, assuring them that, if they did, it should be the lengthening out of their tranquility, but that, if not, God would by some desolating judgment assert the honour of his sabbaths (Jer 17:19-27).
Відкрити джерело ↗17:2 Asherah poles were cut from trees and erected near altars dedicated to Baal, the Canaanite storm god. Asherah was the Canaanite goddess who symbolized the fertility of moist ground that could produce crops. Ritual sex was performed near these altars to cause rain to fall, seeds to sprout, and plants to grow. A tree growing near an altar could also represent this fertility goddess. The people of Judah were so depraved that parents encouraged their children to join them in these rituals.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І покинули вони дім Господа, Бога своїх батькі́в, та й служили Аста́ртам та божка́м. І був Божий гнів на Юду та Єрусалим за цю їхню провину.
Бо віддавна зламала ти, до́чко Сіону, ярмо своє, пірвала свої поворо́зки й сказала: Не бу́ду служити! Бо на кожному взгі́р'ї високому, і під кожним зеленим деревом ти кла́лась блудни́цею.
І не буде зверта́тись люди́на до же́ртівників, чину рук своїх, і не буде дивитись на те, що́ зробили були її пальці, ні на аше́ри, ані на стовпи на честь сонця.
І бу́дете ви посоро́млені за ті дуби́, що їх пожада́ли, і застида́єтеся за садки́, які ви́брали ви.
І Ізраїлеві сини робили зло в Господніх оча́х, і забули Господа, Бога свого, та й служили Ваа́лам та Аста́ртам.
І він зно́ву побудував па́гірки, які порозбивав був його батько Єзекія, і понаставля́в же́ртівники для Ваалів, і поробив Аста́рти, і вклонявся всім небе́сним си́лам, і служив їм.
А молитва його, і як Він був убла́ганий, і ввесь його гріх та його спроневі́рення, і місця́, що побудував на них па́гірки й поставив Аста́рти та бовва́ни перед своїм упоко́ренням, — ось вони описані в словах його прозорли́вців.
коли Я ввів їх до кра́ю, що про нього, прирікаючи, підно́сив Я Свою руку дати його їм, то коли вони бачили всякий високий па́гірок і всяке густе дерево, то прино́сили там свої жертви, і давали там свої дари, що гніви́ли Мене, і складали там свої любі па́хощі, і прино́сили там свої литі жертви.
Діти дро́ва збирають, а батьки́ розклада́ють огонь, жінки́ ж місять тісто, щоб спекти́ калачі́в тих жерто́вних „небесній цариці“, і ллють литі жертви для інших богі́в, на доса́ду Мені.