Єремія 16:19
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
О Господи, сило моя та тверди́не моя, і за́хисте мій в день недолі! Поприхо́дять до тебе наро́ди від кі́нців землі та й промо́влять: Одіди́чили наші батьки лиш неправду й марно́ту, пожитку ж ві́д них не було́.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter, I. The greatness of the calamity that was coming upon the Jewish nation is illustrated by prohibitions given to the prophet neither to set up a house of his own (Jer 16:1-4) nor to go into the house of mourning (Jer 16:5-7) nor into the house of feasting (Jer 16:8, Jer 16:9). II. God is justified in these severe proceedings against them by an account of their great wickedness (Jer 16:10-13). III. An intimation is given of mercy in reserve (Jer 16:14, Jer 16:15). IV. Some hopes are given that the punishment of the sin should prove the reformation of the sinners, and that they should return to God at length in a way of duty, and so be qualified for his returns to them in a way of favour (Jer 16:16-21).
Відкрити джерело ↗16:19-20 Jeremiah responded by worshiping the Lord for his protection in times of trouble and his provision of salvation for people from around the world.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
бо твердинею став Ти нужде́нному, твердинею став для убогого в час його у́тиску, охороною від хуртови́ни, тінню від спе́ки, — і дух тих наси́льників був немов хуртови́на на сті́ну!
Добрий Господь, пристано́вище Він у день у́тиску, і знає Він тих, хто на Нього наді́ється!
Не будь Ти для мене страхі́ттям, — на день зла Ти моє пристано́вище!
Чи змінив люд богі́в, хоч не Бо́г вони? А наро́д Мій змінив свою славу на те, що не помагає!
I знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марно́го вашого життя, що передане вам від батьків,
Вони, як опу́дало на огірко́вім горо́ді, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро — це не в їхній силі!
Хто бога зробив та і́дола ви́лив, що він не помагає?
тому скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч Я віддали́в їх поміж народи, і хоч розпоро́шив їх по края́х, проте буду для них хоч малою святинею в тих края́х, куди вони ввійшли.
Горе, — втікай до Сіону, мешка́нко дочки́ Вавило́ну!
Боже — Ти Бог мій, я шукаю від ра́ння Тебе, душа моя пра́гне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пусте́льній і ви́мученій без води.