Єремія 15:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І Я дам їх на по́страх усім ца́рствам землі за Манасі́ю, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що́ зробив був він в Єрусалимі.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
When we left the prophet, in the close of the foregoing chapter, so pathetically poring out his prayers before God, we had reason to hope that in this chapter we should find God reconciled to the land and the prophet brought into a quiet composed frame; but, to our great surprise, we find it much otherwise as to both. I. Notwithstanding the prophet's prayers, God here ratifies the sentence given against the people, and abandons them to ruin turning a deaf ear to all the intercessions made for them (Jer 15:1-9). II. The prophet himself, notwithstanding the satisfaction he had in communion with God, still finds himself uneasy and out of temper. 1. He complains to God of his continual struggle with his persecutors (Jer 15:10). 2. God assures him that he shall be taken under special protection, though there was a general desolation coming upon the land (Jer 15:11-14). 3. He appeals to God concerning his sincerity in the discharge of his prophetic office and thinks it hard that he should not have more of the comfort of it (Jer 15:15-18). 4. Fresh security is given him that, upon condition he continue faithful, God will continue his care of him and his favour to him (Jer 15:19-21). And thus, at length, we hope he regained the possession of his own soul.
Відкрити джерело ↗15:4 Judah’s apostasy could be traced back to Manasseh son of Hezekiah, the king who reigned 697–642 BC (see 2 Kgs 21:1-18; 2 Chr 33:1-20).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І дам їх за о́страх, на зло для всіх царств землі, на га́ньбу та за при́тчу, на глум та на прокля́ття в усіх тих місцях, куди ви́жену їх.
Бо так говорить Господь Бог: Скли́кати б на них збори, і дати їх на страх та на здо́бич!
Віддасть тебе Господь на пора́зку твоїм ворогам. Однією дорогою ти ви́йдеш навперейми його, а сімома́ дорогами втікатимеш перед ним, і будеш розпорошений по всіх ца́рствах землі.
І буду гнатися за ними мече́м, голодом та морови́цею, і дам їх на по́страх для всіх зе́мних царств, на прокля́ття, і на остовпі́ння, і на посміхо́вище, і на га́ньбу серед усіх наро́дів, куди Я їх був повиганя́в,
Тому́ так промовляє Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я — говорить Господь — оголошу́ вам волю до меча, до морови́ці й до голоду, і віддам вас на по́страх для всіх царств землі!
А вас порозпоро́шую поміж наро́дів, і вийму за вами меча, — і стане край ваш спусто́шенням, а міста́ ваші будуть руїною...
І робив він зло в Господніх оча́х, за гидо́тою тих народів, яких Господь повиганяв з-перед обличчя Ізраїлевих синів.
Так говорить Господь Савао́т: Розгля́ньтеся та голосі́льниць покличте, і нехай вони при́йдуть, і пошліте до мудрих жіно́к, — і вони поприхо́дять!
Дочка єрусалимська гріхом прогріши́лась, тому́ то нечистою стала, усі, що її шанували, пого́рджують нею, наготу́ бо її вони бачили! І зідхає вона, й відверта́ється взад.
І розпоро́шить тебе Господь серед усіх народів від кінця землі й аж до кінця землі, і ти служитимеш там іншим бога́м, яких не знав ані ти, ані батьки твої, — де́реву та ка́меневі.