Єремія 14:13
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки гово́рять до них: „Ви не бу́дете бачити меча́, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter was penned upon occasion of a great drought, for want of rain. This judgment began in the latter end of Josiah's reign, but, as it should seem, continued in the beginning of Jehoiakim's: for less judgments are sent to give warning of greater coming, if not prevented by repentance. This calamity was mentioned several times before, but here, in this chapter, more fully. Here is, I. A melancholy description of it (Jer 14:1-6). II. A prayer to God to put an end to this calamity and to return in mercy to their land (Jer 14:7-9). III. A severe threatening that God would proceed in his controversy, because they proceeded in their iniquity (Jer 14:10-12). IV. The prophet's excusing the people, by laying the blame on their false prophets; and the doom passed both on the deceivers and the deceived (Jer 14:13-16). V. Directions given to the prophet, instead of interceding for them, to lament them; but his continuing notwithstanding to intercede for them (Jer 14:17-22).
Відкрити джерело ↗14:13-16 their prophets: The government of Judah supported a corps of prophets who promoted the religious views of the king and his advisers. The Lord often condemned them, along with the officials and the priests. Here, the Lord exposed them as impostors and described what would happen to them and to the people to whom they prophesied.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І рани наро́ду Мого́ легковажно лікують, говорячи: „Мир, мир“, а миру нема!
й скажуть: О Господи, Боже, справді обма́нений сильно наро́д цей та Єрусалим, коли казано: „Буде вам мир“, а меч доторкну́вся ось аж до душі!
Його го́лови судять за хабара́, і навчають за плату його ті священики, і за срі́бло воро́жать пророки його́, хоч на Господа вони опира́ються, кажучи: „Хіба не Господь серед нас? Зло не при́йде на нас!“
Вони справді говорять до тих, що Мене обража́ють: „Господь говорив: Мир вам бу́де!“ А кожному, хто ходить в упе́ртості серця свого, говорять вони: „Зло не при́йде на вас!“
А між людом були́ й неправдиві пророки, як і бу́дуть між вас учителі неправдиві, що впрова́дять згубні єресі, відречу́ться від Влади́ки, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль.
Вони відцура́лися Господа та говорили: „Немає Його, й зло не при́йде на нас, — ні меча, ані го́лоду ми не побачимо!“
І леге́нько ліку́ють нещастя наро́ду Мого, говорячи: „Мир, мир“, — а миру нема!
За те, що ви лжею заподі́яли біль серцю праведного, хоч Я не зробив йому бо́лю, і за те, що ви змі́цнюєте руки безбожного, щоб він не відвернувся від своєї злої дороги, щоб спасти́ його при житті,
А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовля́ти не вмію, бо я ще юна́к!