Єремія 13:21
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Що ти скажеш, о до́чко Сіону, як Він над тобою пана́ми поставить отих, яких ти навчила була́ за дові́рених бути, — чи ж му́ки не схо́плять тебе, немов ту породі́ллю?
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The Humiliation of Judah's Pride. - The first section of this chapter contains a symbolical action which sets forth the corruptness of Judah (Jer 13:1-11), and shows in figurative language how the Lord will bring Judah's haughtiness to nothing (Jer 13:12-14). Upon the back of this comes the warning to repent, and the threatening addressed to the king and queen, that the crown shall fall from their head, that Judah shall be carried captive, and Jerusalem dishonoured, because of their disgraceful idolatry (Jer 13:15-27).
Відкрити джерело ↗Still the prophet is attempting to awaken this secure and stubborn people to repentance, by the consideration of the judgments of God that were coming upon them. He is to tell them, I. By the sign of a girdle spoiled that their pride should be stained (Jer 13:1-11). II. By the sign of bottles filled with wine that their counsels should be blasted (Jer 13:12-14). III. In consideration hereof he is to call them to repent and humble themselves (Jer 13:15-21). IV. He is to convince them that it is for their obstinacy and incorrigibleness that the judgments of God are so prolonged and brought to extremity (Jer 13:22-27).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І вони наляка́ються, болі та муки їх схо́плять, немов породі́лля та, будуть тремтіти. Остовпі́ють один перед о́дним, полум'я́ні обличчя — то їхні обличчя.
Бо чую Я крик, немов породі́ллі, чую сто́гін, мов пе́рвістки, голос Сіонської дочки, — вона стогне, зало́млює руки свої та голо́сить: „Ой, горе мені, бо попало життя моє вби́вникам!“
І ось усі жінки́, що залиши́лися в домі Юдиного царя, будуть відве́дені до зверхників вавилонського царя, і вони скажуть: „Підмовили тебе й перемогли тебе твої при́ятелі; погрузи́ли в багно́ твої но́ги, та вони назад відійшли́“.
А що́ ви чини́тимете в день наві́щення, і на́глої згу́би, що при́йде здале́ка, — до ко́го втече́те за по́міччю, і де́ позоста́вите славу свою?
Бо коли говоритимуть: „Мир і безпечність“, тоді несподівано при́йде заги́біль на них, як му́ка тієї, що носить в утро́бі, — і вони не втечуть!
О ти, що сидиш на Ливані, що ку́блишся в ке́драх, — як ти бу́деш стогна́ти, як бо́лі й дрижа́ння на тебе спаду́ть, мов на ту породі́ллю!
міста́ будуть взяті, й твердині захо́плені. І того дня стане серце лица́рства Моава, як серце жони-породі́ллі!
Запитайте й побачте, чи родить мужчи́на? Чому́ ж це Я бачу, що в кожного мужа он ру́ки його — на сте́гнах його, немов у породі́ллі, і всяке обличчя поблідло?
Чи справді ти скажеш: „Я бог!“ перед уби́вником своїм, а ти ж тільки люди́на, а не Бог, у руці тих, що зневажа́ють тебе?