Єремія 13:17
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А коли ви цього́ не послу́хаєте, буде плакати таємно душа моя з вашої го́рдости, й око моє проливатиме сльо́зи, і зайде́ться сльозою, бо ста́до Господнє займу́ть у поло́н!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Knowing their obstinacy, the prophet adds: if ye hear it (what I have declared to you) not, my soul shall weep. In the concealment, quo secedere lugentes amant, ut impensius flere possint (Chr. B. Mich.). For the pride, sc. in which ye persist. With tears mine eye shall run down because the flock of Jahveh, i.e., the people of God (cf. Zac 10:3), is carried away into captivity (perfect. proph).
Відкрити джерело ↗Still the prophet is attempting to awaken this secure and stubborn people to repentance, by the consideration of the judgments of God that were coming upon them. He is to tell them, I. By the sign of a girdle spoiled that their pride should be stained (Jer 13:1-11). II. By the sign of bottles filled with wine that their counsels should be blasted (Jer 13:12-14). III. In consideration hereof he is to call them to repent and humble themselves (Jer 13:15-21). IV. He is to convince them that it is for their obstinacy and incorrigibleness that the judgments of God are so prolonged and brought to extremity (Jer 13:22-27).
Відкрити джерело ↗13:17 Jeremiah had learned that if the people did not acknowledge the Lord, they would be led away into exile. The thought of it filled him with grief.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Якщо ви не послу́хаєтесь, і не покладе́те на серце собі, щоб Іме́нню Моєму давати хвалу́, — говорить Госпо́дь Савао́т, — то пошлю Я прокля́ття на вас, і прокляну́ благословення ваші, і вже проклина́ю, бо ви не бере́те до серця цього́!
І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром!
Ой, коли б на пустині нічлі́г подорожніх я мав, тоді б я покинув наро́да свого, і пішов би від них, бо вони перелю́бники всі, збори зра́дників!
Їхнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о до́чко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочи́нку собі, нехай не спочи́не зіни́ця твоя!
І більше не бачив Самуїл Саула аж до дня його смерти, та Самуїл сумува́в за Саулом. А Господь жалкував, що настановив був Саула царем над Ізраїлем.
А ви — ота́ра Моя, отара Мого пасови́ська, ви — лю́ди, а Я — Бог ваш, говорить Господь Бог“.
За оцим плачу я, око моє, — моє око слізьми́ заплива́є! бо дале́ко від мене втіши́тель, що душу мою оживив би; мої діти поне́хтувані, бо поси́лився ворог!
Як освя́чена ота́ра, як отара Єрусалиму в його свята, такі будуть ці поруйно́вані міста́, повні отари лю́дської, — і пізнають вони, що Я — Госпо́дь!“
Горе па́стирям тим, що розгублюють та розганяють ота́ру Мого пасови́ська, говорить Господь!