Ісая 9:17
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Бо зло́ба горить, як огонь, пожира́є терни́ну й будя́ччя, і пала́є по за́пустах лісу, і кру́тяться вверх стовпи диму.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The prophet in this chapter (according to the directions given him, Isa 3:10, Isa 3:11) saith to the righteous, It shall be well with thee, but Woe to the wicked, it shall be ill with him. Here are, I. Gracious promises to those that adhere to the law and to the testimony; while those that seek to familiar spirits shall be driven into darkness and dimness, they shall see a great light, relief in the midst of their distresses, typical of gospel grace. I. In the doctrine of the Messiah (Isa 9:1-3). 2. His victories (Isa 9:4, Isa 9:5). 3. His government and dominion as Immanuel (Isa 9:6, Isa 9:7). II. Dreadful threatenings against the people of Israel, who had revolted from and were enemies to the house of David, that they should be brought to utter ruin, that their pride should bring them down (Isa 9:8-10), that their neighbours should make a prey of them (Isa 9:11, Isa 9:12), that, for their impenitence and hypocrisy, all their ornaments and supports should be cut off (Isa 9:13-17), and that by the wrath of God against them, and their wrath one against another, they should be brought to utter ruin (Isa 9:18-21). And this is typical of the final destruction of all the enemies of the Son of David and his kingdom.
Відкрити джерело ↗9:17 Even widows and orphans, ordinarily objects of God’s compassion (1:17, 23; 10:2), became objects of his wrath when they were unrepentant.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
На люд нечести́вий пошлю́ Я його́, про наро́д Мого гніву йому накажу́, щоб набрати здоби́чі й вчинити грабу́нок, і щоб потопта́ти його́, як боло́то на ву́лицях.
Тому́ запали́вся гнів Господа на наро́д Його, і на нього Він ви́тягнув ру́ку Свою, — та й ура́зив його: і захиталися го́ри, і сталось їхнього тру́пу, як сміття́ серед вулиць! При цьому всьому́ не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його!
Тому їхніх синів віддай го́лодові, і мі́ццю меча́ викинь їх з Кра́ю, і бодай жінки їхні діте́й погуби́ли та вдо́вами стали, а їхні чолові́ки хай смертю повби́вані бу́дуть, юнаки́ їхні хай бу́дуть поби́ті мече́м на війні!
Ро́де змії́ний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́.
Коли ви́сохнуть ві́ття його, то пола́мане буде, — жінки при́йдуть і спалять його. А що це нерозумний наро́д, тому милосердя до нього Творе́ць його мати не буде, і не буде ласка́вий до нього Створи́тесь його́.
Та наро́д не зверну́вся до Того, Хто вра́зив його, і не шукали Господа Саваота.
Нічого́ не ли́шиться — тільки зігну́тися між полоне́ними, і попа́дати між позаби́ваними. При цьо́му всьому не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його!
і що́ за добро Його бу́де, і що́ за краса́ Його! Збіжжя помо́же рости юнака́м, а дівчатам — вино молоде́.