Ісая 6:7
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І він доторкну́вся до уст моїх та й сказав: „Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззако́ння твоє, і гріх твій оку́плений“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Hitherto, it should seem, Isaiah had prophesied as a candidate, having only a virtual and tacit commission; but here we have him (if I may so speak) solemnly ordained and set apart to the prophetic office by a more express or explicit commission, as his work grew more upon his hands: or perhaps, having seen little success of his ministry, he began to think of giving it up; and therefore God saw fit to renew his commission here in this chapter, in such a manner as might excite and encourage his zeal and industry in the execution of it, though he seemed to labour in vain. In this chapter we have, I. A very awful vision which Isaiah saw of the glory of God (Isa 6:1-4), the terror it put him into (Isa 6:5), and the relief given him against that terror by an assurance of the pardon of his sins (Isa 6:6, Isa 6:7). II. A very awful commission which Isaiah received to go as a prophet, in God's name (v. 8), by his preaching to harden the impenitent in sin and ripen them for ruin (v. 9-12) yet with a reservation of mercy for a remnant, (v. 13). And it was as to an evangelical prophet that these things were shown him and said to him.
Відкрити джерело ↗6:7 your guilt is removed, and your sins are forgiven: The prophet’s experience of forgiveness anticipated Israel’s national need for forgiveness and cleansing (43:25; 44:22; see study note on 39:6-7).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І простя́г Господь руку Свою, і доторкну́всь моїх уст та й до мене сказав: Ось Я дав в твої у́ста слова Мої!
Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із о́дним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха.
Я, Я є Той, Хто стира́є провини твої ради Себе, а гріхів твоїх не пам'ята́є!
І ось хтось, як подоба до лю́дських синів, доторкнувся до губ моїх, і я відкрив свої уста, і говорив та й сказав тому, хто стояв передо мною: „Мій пане, у цьому видінні оберну́лися на мене бо́лі мої, і я не заде́ржав сили в собі.
Та зво́лив Господь, щоб поби́ти Його, щоб му́ки завда́но Йому. Якщо ж душу Свою покладе́ Він як жертву за гріх, то побачить насі́ння, і житиме довгії дні, і за́мір Господній рукою Його буде мати пово́дження!
І ото, прине́сли до Нього розсла́бленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розсла́бленому: „Будь бадьо́рий, сину! Прощаються тобі гріхи твої́!“
А Він був ране́ний за наші гріхи, за наші прови́ни Він му́чений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ра́нами нас уздоро́влено!