Ісая 65:12
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
то вас відрахо́вую Я для меча́, й на коліна впаде́те ви всі на зарі́з, бо кликав Я вас, та ви відповіді не дали́, говорив був, але́ ви не чули й робили лихе́ в Моїх о́чах, і чого́ не хотів, вибира́ли собі!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
We are now drawing towards the conclusion of this evangelical prophecy, the last two chapters of which direct us to look as far forward as the new heavens and the new earth, the new world which the gospel dispensation should bring in, and the separation that should by it be made between the precious and the vile. "For judgment" (says Christ) "have I come into this world." And why should it seem absurd that the prophet here should speak of that to which all the prophets bore witness? Pe1 1:10, Pe1 1:11. The rejection of the Jews, and the calling in of the Gentiles, are often mentioned in the New Testament as that which was foreseen and foretold by the prophets, Act 10:43; Act 13:40; Rom 16:26. In this chapter we have, I. The anticipating of the Gentiles with the gospel call (Isa 65:10). II. The rejection of the Jews for their obstinacy and unbelief (Isa 65:2-7). III. The saving of a remnant of them by bringing them into the gospel church (Isa 65:8-10). IV. The judgments of God that should pursue the rejected Jews (Isa 65:11-16). V. The blessings reserved for the Christian church, which should be its joy and glory (Isa 65:17-25). But these things are here prophesied of under the type and figure of the difference God would make between some and others of the Jews after their return out of captivity, between those that feared God and those that did not, with reproofs of the sins then found among them and promises of the blessings then in reserve for them.
Відкрити джерело ↗65:12 ‘destine’: This verb (Hebrew manithi) is a wordplay on Meni (see study note on 65:11). God alone controls human and national destinies.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Тепер же за те, що ви ро́бите всі оці вчинки, — говорить Господь, — і що Я говорив був до вас, промовляючи пи́льно, але́ ви не слухали, і кликав Я вас, та ви не відказа́ли, —
Чому́ то нікого немає, коли Я прихо́джу, і не відповіда́є ніхто, коли кли́чу? Чи рука Моя справді короткою стала, щоб викупля́ти, і хіба рятувати нема в Мені сили? Таж докором Своїм Я вису́шую море, обе́ртаю рі́ки в пустиню, їхня риба гниє без води й умирає із пра́гнення!
Надворі́ забива́тиме меч, а в кімна́тах — страхі́ття, як юнака́, так і ді́вчину, грудне́ немовля́ з чоловіком поси́вілим.
У той день наві́дає Господь Своїм тверди́м, і дужим та сильним мече́м левіята́на, змія прудко́го, і левіята́на, змія звивко́го, і драко́на, що в морі, заб'є.
Попа́дають му́жі твої від меча́, а лица́рство твоє — на війні, —
Тому́ так промовляє Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я — говорить Господь — оголошу́ вам волю до меча, до морови́ці й до голоду, і віддам вас на по́страх для всіх царств землі!
до наро́ду, що в очі Мене прогнівля́є пості́йно, що жертви прино́сить в садка́х та що па́лить кадило на це́глах,
Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учи́нків із-перед оче́й Моїх, перестаньте чинити лихе́!
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
До свого Воно прибуло́, — та свої відцура́лись Його.