Ісая 63:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І топтав Я наро́ди у гніві Своїм, і лама́в їх у лю́ті Своїй, і вилив на землю їхню кров“!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter we have, I. God coming towards his people in ways of mercy and deliverance, and this is to be joined to the close of the foregoing chapter, where it was said to Zion, "Behold, thy salvation comes;" for here it is shown how it comes (Isa 63:1-6). II. God's people meeting him with their devotions, and addressing themselves to him with suitable affections; and this part of the chapter is carried on to the close of the next. In this we have, 1. A thankful acknowledgment of the great favours God had bestowed upon them (Isa 63:7). 2. The magnifying of these favours, from the consideration of God's relation to them (Isa 63:8), his compassionate concern for them (Isa 63:9), their unworthiness (Isa 63:10), and the occasion which it gave both him and them to call to mind former mercies (Isa 63:11-14). 3. A very humble and earnest prayer to God to appear for them in their present distress, pleading God's mercy (Isa 63:15), their relation to him (Isa 63:16), their desire towards him (Isa 63:17), and the insolence of their enemies (Isa 63:18, Isa 63:19). So that, upon the whole, we learn to embrace God's promises with an active faith, and then to improve them, and make use of them, both in prayers and praises.
Відкрити джерело ↗63:6 made them stagger: The wicked nations would be forced to drink from the intoxicating cup of God’s wrath (49:26; 51:17, 21).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І Я зму́шу твоїх гноби́телів їсти тіло своє, і вони повпива́ються власною кров'ю, немов би вином молоди́м. І пізнає тоді кожне тіло, що Я — то Госпо́дь, твій Спаситель та твій Відкупи́тель, Поту́жний Яковів!
І місто велике розпа́лося на три частини, і попадали лю́дські міста́. І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву.
то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде му́чений в огні й сірці перед ангола́ми святими та перед А́гнцем.
я кли́чу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліва́є! На ске́лю, що вища від мене, мене попрова́дь,
Одубі́йте й дивуйтесь, заліпіть собі очі й ослі́пніть! Вони повпива́лися, та не вином, захитались, та не від п'янко́го напо́ю,
Ти — Ти грізний, і хто перед обличчям Твоїм устоїть ча́су гніву Твого?
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
І один сильний ангол узяв великого каменя, як жо́рно, і кинув до моря, говорячи: „З таким розго́ном буде кинений Вавило́н, місто велике, — і вже він не зна́йдеться!
Бо вони пролили́ кров святих та пророків, — і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того!“
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!