Ісая 63:19
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Ми стали такими, немов би відві́ку Ти не панува́в був над нами, немов би не кли́калося Твоє Йме́ння над нами!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter we have, I. God coming towards his people in ways of mercy and deliverance, and this is to be joined to the close of the foregoing chapter, where it was said to Zion, "Behold, thy salvation comes;" for here it is shown how it comes (Isa 63:1-6). II. God's people meeting him with their devotions, and addressing themselves to him with suitable affections; and this part of the chapter is carried on to the close of the next. In this we have, 1. A thankful acknowledgment of the great favours God had bestowed upon them (Isa 63:7). 2. The magnifying of these favours, from the consideration of God's relation to them (Isa 63:8), his compassionate concern for them (Isa 63:9), their unworthiness (Isa 63:10), and the occasion which it gave both him and them to call to mind former mercies (Isa 63:11-14). 3. A very humble and earnest prayer to God to appear for them in their present distress, pleading God's mercy (Isa 63:15), their relation to him (Isa 63:16), their desire towards him (Isa 63:17), and the insolence of their enemies (Isa 63:18, Isa 63:19). So that, upon the whole, we learn to embrace God's promises with an active faith, and then to improve them, and make use of them, both in prayers and praises.
Відкрити джерело ↗63:19 Israel was constantly turning from God and then being punished by him.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,
вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці,
Тому, хто чу́да великі Єди́ний вчиня́є, бо навіки Його милосердя!
що ви того ча́су були́ без Христа, відлучені від громади ізра́їльської, і чужі заповітам обі́тниці, не мавши надії й без Бога на світі.
Я прихиля́вся до тих, що Мене не пита́ли, Я зна́йдений тими, що Мене не шукали. Я казав: „Оце Я, оце Я!“ до наро́ду, що Йме́нням Моїм не був зва́ний.
Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все!
щоб решту Едо́му посіли вони, і всі ті наро́ди, що в них кли́калося Моє Йме́ння, говорить Господь, Який чинить оце.
Вилий лю́тість Свою на наро́ди, що не знають Тебе, та на ро́ди, що Йме́ння Твого не кликали, що Якова з'їли й поже́рли його, і погубили його, а мешка́ння його опусто́шили!“