Ісая 56:11
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І це пси ненаже́ри, що не знають наси́чення, і це па́стирі ті, що не вміють уважати: усі вони ходять своєю дорогою, кожен з свого кінця́ до своєї здобичі.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
After the exceedingly great and precious promises of gospel grace, typified by temporal deliverances, which we had in the foregoing chapter, we have here, I. A solemn charge given to us all to make conscience of our duty, as we hope to have the benefit of those promises (Isa 56:1, Isa 56:2). II. Great encouragement given to strangers that were wiling to come under the bonds of the covenant, assuring them of the blessings of the covenant (Isa 56:3-8). III. A high charge drawn up against the watchmen of Israel, that were careless and unfaithful in the discharge of their duty (Isa 56:9-12), which seems to be the beginning of a new sermon, by way of reproof and threatening, which is continued in the following chapters. And the word of God was intended for conviction, as well as for comfort and instruction in righteousness.
Відкрити джерело ↗56:11 ignorant shepherds: Israel’s leaders did not know how to rule in a godly way (see also Ezek 34:1-6). By contrast, the Lord is the faithful Shepherd of his people (Isa 40:11). • all following their own path: They had no concern for God or his standards of godly leadership (see also 53:6). • personal gain: Cp. 33:15.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І ви безче́стите Мене в Мого наро́ду за жмені ячме́ню та за кришки́ хліба, забиваючи душі, що не повинні б умирати, та лишаючи при житті душі, що не повинні б жити, своїми обма́нами Моєму наро́дові, що слухають лжу.
Його го́лови судять за хабара́, і навчають за плату його ті священики, і за срі́бло воро́жать пророки його́, хоч на Господа вони опира́ються, кажучи: „Хіба не Господь серед нас? Зло не при́йде на нас!“
Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.
Я гнівався був за гріх користолю́бства його, та й ура́зив його, заховав Я обличчя Своє й лютував, та пішов він, відступний, дорогою серця свого́.
А поза ним будуть пси, і чарівники́, і розпу́сники, і душогуби, і ідоля́ни, і кожен, хто любить та чинить неправду.
Віл знає свого власника́, а осел — ясла пана свого, — а Ізраїль не знає Мене́, не зверта́є уваги наро́д Мій на Ме́не.
Бо єпи́скоп мусить бути бездоганний, як Божий доморя́дник, не самолюбний, не гнівли́вий, не п'яни́ця, не заводія́ка, не кори́сливий,
Так само диякони́ мають бути поважні, не двомовці, не багато відда́ні вину, не соромнозахла́нні,
Це ре́мствувачі, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванли́ве; вони вихваляють особи для зи́ску!
їм треба уста́ затуляти: вони ці́лі доми баламу́тять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудно́го.