Ісая 27:11
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Коли ви́сохнуть ві́ття його, то пола́мане буде, — жінки при́йдуть і спалять його. А що це нерозумний наро́д, тому милосердя до нього Творе́ць його мати не буде, і не буде ласка́вий до нього Створи́тесь його́.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter the prophet goes on to show, I. What great things God would do for his church and people, which should now shortly be accomplished in the deliverance of Jerusalem from Sennacherib and the destruction of the Assyrian army; but it is expressed generally, for the encouragement of the church in after ages, with reference to the power and prevalency of her enemies. 1. That proud oppressors should be reckoned with (Isa 27:1). 2. That care should be taken of the church, as of God's vineyard (Isa 27:2, Isa 27:3). 3. That God would let fall his controversy with the people, upon their return to him (Isa 27:4, Isa 27:5). 4. That he would greatly multiply and increase them (Isa 27:6). 5. That, as to their afflictions, the property of them should be altered (Isa 27:7), they should be mitigated and moderated (Isa 27:8), and sanctified (Isa 27:9). 6. That though the church might be laid waste, and made desolate, for a time (Isa 27:10, Isa 27:11), yet it should be restored, and the scattered members should be gathered together again (Isa 27:12, Isa 27:13). All this is applicable to the grace of the gospel, and God's promises to, and providences concerning, the Christian church, and such as belong to it.
Відкрити джерело ↗27:11 The people were outside of God’s covenantal care; they foolishly turned away from him.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
і кожного, хто тільки зветься Іме́нням Моїм, і кого Я на славу Свою був створи́в, кого вформува́в та кого Я вчини́в.
Віл знає свого власника́, а осел — ясла пана свого, — а Ізраїль не знає Мене́, не зверта́є уваги наро́д Мій на Ме́не.
Так говорить Господь, твій Відкупи́тель, та Той, що тебе вформува́в від утро́би: Я, Господь, Той, Хто чи́нить усе: Розтягну́в Я Сам небо та землю втверди́в, — хто при тім був зо Мною?
А тепер отак каже Госпо́дь, що створив тебе, Якове, і тебе вформува́в, о Ізраїлю: Не бійся, бо Я тебе ви́купив, Я покли́кав ім'я́ твоє. Мій ти!
І ві́дає бу́сел у повітрі умо́влений час свій, а го́рлиця й ла́стівка та жураве́ль стережуть час приле́ту свого, — а наро́д Мій не знає Господнього права!
Коли хто перебува́ти не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галу́зка, і всохне. І грома́дять їх, і кладуть на огонь, — і згорять.
Тому́, що наро́д мій безглу́здий, він не знає Мене́: вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра́!
І також Я, — не змилосе́рдиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню доро́гу Я дам на їхню голову!“
Бо вже до корі́ння дерев і сокира прикла́дена: кожне ж дерево, що доброго пло́ду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.
Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповня́ти їм за́вжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!