Ісая 17:3
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Заникне тверди́ня з Єфрема, і царство з Дамаску, і решта Ара́му — будуть, як слава синів Ізраїля, говорить Господь Савао́т!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Syria and Ephriam were confederate against Judah (Isa 7:1, Isa 7:2), and, they being so closely linked together in their counsels, this chapter, though it be entitled "the burden of Damascus" (which was the head city of Syria), reads the doom of Israel too. I. The destruction of the strong cities both of Syria and Israel is here foretold (Isa 17:1-5 and Isa 17:9-11). II. In the midst of judgment mercy is remembered to Israel, and a gracious promise made that a remnant should be preserved from the calamities and should get good by them (Isa 17:6-8). III. The overthrow of the Assyrian army before Jerusalem is pointed at (Isa 17:12-14). In order of time this chapter should be placed next after ch. 9, for the destruction of Damascus, here foretold, happened in the reign of Ahaz, Kg2 16:9.
Відкрити джерело ↗17:3 The strategic fortified towns of Israel were the pride of Israel, but they could not resist God’s purposes.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Єфремова слава, як птах, відлети́ть: не буде наро́дження, ані зачаття́, ані вагі́тности.
Бо поки юна́к той умі́тиме кликати „Ба́тьку мій“, та: „Мамо моя“, понесе́ться багатство Дамаску та здо́бич Самарі́ї перед обличчя царя асирійського“.
Бо поки пізна́є Та Дити́на, як зло відкида́ти та добро вибира́ти, буде поки́нена та земля, що ти лякаєшся перед двома́ царями її.“
Бо голова Ара́му — Дама́ск, а голова Дамаску — Рецін, та ще шістдеся́т і п'ять літ, — і буде зла́маний Єфрем, так що перестане бути наро́дом!
І послухав його асирійський цар. І пішов асирійський цар на Дамаск і взяв його, а його мешканців вигнав до Кіру, а Реціна вбив.
І сказав Господь до нього: „Назви ім'я́ йому Їзрее́л, бо ще трохи, і покараю кров Їзрее́лу на домі Єгу, і вчиню кінець царству Ізра́їлевого дому.
І зачала вона ще, і породила дочку́. І сказав Він йому: „Назви ім'я́ їй Ло-Рухама, бо більше Я вже не змилуюся над Ізраїлевим домом, бо вже більше не прощу́ Я їм.
Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хама́т не такий, як Арпа́д? Хіба ж не така Самарі́я, як Дамаск?
І станеться шум по наро́дах твоїх, і всі твердині твої поруйно́вані бу́дуть, як Шалма́н зруйнував Вет-Арбе́л в час війни, — була мати з синами убита.
Ізраїль проко́втнений, — став між наро́дами він як та річ, що до неї немає зами́лування.