Ісая 17:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Поки́нені будуть міста Ароеру, для чері́д вони будуть, і ті будуть лежати, і не буде кому їх споло́шити.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Syria and Ephriam were confederate against Judah (Isa 7:1, Isa 7:2), and, they being so closely linked together in their counsels, this chapter, though it be entitled "the burden of Damascus" (which was the head city of Syria), reads the doom of Israel too. I. The destruction of the strong cities both of Syria and Israel is here foretold (Isa 17:1-5 and Isa 17:9-11). II. In the midst of judgment mercy is remembered to Israel, and a gracious promise made that a remnant should be preserved from the calamities and should get good by them (Isa 17:6-8). III. The overthrow of the Assyrian army before Jerusalem is pointed at (Isa 17:12-14). In order of time this chapter should be placed next after ch. 9, for the destruction of Damascus, here foretold, happened in the reign of Ahaz, Kg2 16:9.
Відкрити джерело ↗17:2 The towns of Aroer were east of the Dead Sea (see 2 Kgs 10:32-33). • Flocks will graze in the streets: The city would be useless for any other purpose.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І дам я Раббу на ста́йню для верблю́дів, а Аммонових синів на лі́гво отари, і ви пізнаєте, що Я — Госпо́дь!
І стане труп цього наро́ду за сте́рво небесному пта́ству та земній звіри́ні, і не буде, хто б їх відстраши́в!
І бу́де довкі́лля морське́ пасови́щами, по́вними ям пастухів та коша́р для отари,
І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер,
І буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґо́вницею, і не бу́де того, хто б страши́в, бо уста Господа Савао́та оце́ прорекли.
Від Ароеру, що на березі арнонського пото́ку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, — усе віддав нам Господь, Бог наш.
А край той того ча́су посіли ми. Від Ароеру, що над Арнонським пото́ком, і половину гори Ґілеад, і міста́ його я дав Руви́мовим та Ґадовим.
Стань на дорозі й чекай, ме́шканко Ароеру, питай втікача та врятовану, кажи: „Що́ це сталося?“
І па́стися бу́дуть овечки, немов би на лу́ці своїй, а зоста́влене з ситих чужі поїдя́ть.
І була їм границя від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і місто, що серед тієї долини, і вся рівни́на при Медеві,