Ісая 17:14
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Як вечір насуне — то й жах ось, поки ра́нок настане — не буде його. Це талан наших грабівникі́в, і це доля дери́людів наших!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Syria and Ephriam were confederate against Judah (Isa 7:1, Isa 7:2), and, they being so closely linked together in their counsels, this chapter, though it be entitled "the burden of Damascus" (which was the head city of Syria), reads the doom of Israel too. I. The destruction of the strong cities both of Syria and Israel is here foretold (Isa 17:1-5 and Isa 17:9-11). II. In the midst of judgment mercy is remembered to Israel, and a gracious promise made that a remnant should be preserved from the calamities and should get good by them (Isa 17:6-8). III. The overthrow of the Assyrian army before Jerusalem is pointed at (Isa 17:12-14). In order of time this chapter should be placed next after ch. 9, for the destruction of Damascus, here foretold, happened in the reign of Ahaz, Kg2 16:9.
Відкрити джерело ↗17:14 In the evening . . . by dawn: Despite frightening circumstances, Israel can have confidence in the Lord’s ability to save quickly (see 37:36-38).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві тру́пи!
бо Господь за їхню справу суди́тиметься, і грабіжникам їхнім ограбує Він душу.
Горе тобі, що пусто́шиш, хоч сам не спусто́шений, тобі, що грабу́єш, хоч тебе й не грабо́вано! Коли ти пусто́шити скінчи́ш, — опусто́шений будеш, коли грабува́ти скінчи́ш, тебе пограбу́ють.
Оце жеребо́к твій, це у́діл, який Я відмі́ряв тобі, — говорить Господь, — бо забула Мене та наді́ялася на непра́вду!
Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй!“ І Край мав мир сорок літ.
Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
І не будуть носити дров з поля, і не будуть рубати з лісі́в, бо збро́єю будуть палити огонь, і ві́зьмуть здо́бич із тих, хто брав здо́бич із них, і пограбу́ють тих, хто їх грабував, говорить Господь Бог.
І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та нару́ги! Бо підійшли діти аж до виходу утро́би, та немає сили породити!
Ізраїль — то святість для Господа, поча́ток врожа́ю Його. Всі, що їли його, завини́ли, — зло при́йде на них, говорить Господь.