Ісая 17:13
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Галасують племе́на, як гу́ркіт міцно́ї води, та Він їм погро́зить, і кожен дале́ко втече, і буде гнаний, немов та поло́ва на го́рах за вітром, і мов перед вихром перекотипо́ле.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Syria and Ephriam were confederate against Judah (Isa 7:1, Isa 7:2), and, they being so closely linked together in their counsels, this chapter, though it be entitled "the burden of Damascus" (which was the head city of Syria), reads the doom of Israel too. I. The destruction of the strong cities both of Syria and Israel is here foretold (Isa 17:1-5 and Isa 17:9-11). II. In the midst of judgment mercy is remembered to Israel, and a gracious promise made that a remnant should be preserved from the calamities and should get good by them (Isa 17:6-8). III. The overthrow of the Assyrian army before Jerusalem is pointed at (Isa 17:12-14). In order of time this chapter should be placed next after ch. 9, for the destruction of Damascus, here foretold, happened in the reign of Ahaz, Kg2 16:9.
Відкрити джерело ↗17:13 God will silence them: The Lord is sovereign over the nations, as he is over the sea (Ps 65:7).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні судде́вім сидів, Судде праведний!
Не так ті безбожні, — вони як полова, що вітер її розвіває!
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
І буде юрба́ ворогів твоїх, мов тонкий пил, юрба ж насильників — мов поло́ва зникли́ва, і це станеться нагло, рапто́вно.
У той день наві́дає Господь Своїм тверди́м, і дужим та сильним мече́м левіята́на, змія прудко́го, і левіята́на, змія звивко́го, і драко́на, що в морі, заб'є.
Того ча́су розторо́щилося, як одне, — залізо, глина, мідь, срі́бло та золото, і вони стали, немов та поло́ва з то́ку жнив, а вітер їх розві́яв, і не знайшлося по них жодного слі́ду; а камінь, що вдарив того бовва́на, став великою горою, і напо́внив усю землю.
Тому́ вони стануть, як хмара пора́нку, і мов та роса, що зникає вранці, немов та поло́ва, що з то́ку вино́ситься бурею, і наче із ко́мина дим.
і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
Беззако́нство заду́мує він на посте́лі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.
щоб стовкти́ асирі́йця в країні Моїй, і на го́рах Моїх розтопчу́ Я його! І ярмо́ його зді́йметься з них, і тяга́р його скинеться з їхніх раме́н!