Ісая 10:26
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І збу́дить на нього бича́ Госпо́дь Савао́т, як ура́зив був Він Мадія́ма при скелі Оре́в, і кий Його буде на морі, і його Він простя́гне, як колись на Єгипет!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The prophet, in this chapter, is dealing, I. With the proud oppressors of his people at home, that abused their power, to pervert justice, whom he would reckon with for their tyranny (Isa 10:1-4). II. With a threatening invader of his people from abroad, Sennacherib king of Assyria, concerning whom observe, 1. The commission given him to invade Judah (Isa 10:5, Isa 10:6). 2. His pride and insolence in the execution of that commission (Isa 10:7-11, Isa 10:13, Isa 10:14). 3. A rebuke given to his haughtiness, and a threatening of his fall and ruin, when he had served the purposes for which God raised him up (Isa 10:12, Isa 10:15-19). 4. A promise of grace to the people of God, to enable them to bear up under the affliction, and to get good by it (Isa 10:20-23). 5. Great encouragement given to them not to fear this threatening storm, but to hope that, though for the present all the country was put into a great consternation by it, yet it would end well, in the destruction of this formidable enemy (Isa 10:24-34). And this is intended to quiet the minds of good people in reference to all the threatening efforts of the wrath of the church's enemies. If God be for us, who can be against us? None to do us any harm.
Відкрити джерело ↗10:26 Gideon triumphed over the Midianites: See Judg 7:25.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Усякий бо чобіт військо́вий, що гу́пає гу́чно, та оде́жа, попля́млена кров'ю, — стане все це поже́жею, за ї́жу огню!
І вони захопи́ли двох мідіяні́тянських князі́в: Орева та Зеева, і вбили Орева в Цур-Ореві, а Зеева вбили в Екев-Зееві. І гналися за мідіянітянами, а го́лови Орева та Зеева перене́сли до Гедеона на той бік Йорда́ну.
І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві тру́пи!
А ти підійми свою палицю, і простягни руку свою на море, і розітни його, — і нехай уві́йдуть Ізраїлеві сини в сере́дину моря, на суходіл.
І буде широ́ка доро́га для ре́шти наро́ду Його, що з Ашшу́ру зоста́неться, як була для Ізраїля в день, коли він вихо́див із кра́ю єги́петського.
Ліпший бо день на подві́р'ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, — я б вибрав сиді́ти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наме́тах безбожности!
А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити наро́ди. І Він па́стиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чави́ло вина лютого гніву Бога Вседержи́теля!
Тому так промовляє Госпо́дь, Бог Савао́т: Мій наро́де, мешка́нче Сіону, не бійсь асирі́йця! Він па́лицею тебе вдарить, і кия свого піді́йме на те́бе, як колись на дорозі єгипетській.
А погани розлю́тилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Йме́ння Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю“.