Приповісті 7:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The scope of this chapter is, as of several before, to warn young men against the lusts of the flesh. Solomon remembered of what ill consequence it was to his father, perhaps found himself, and perceived his son, addicted to it, or at least had observed how many hopeful young men among his subjects had been ruined by those lusts; and therefore he thought he could never say enough to dissuade men from them, that "every one may possess his vessel in sanctification and honour, and not in the lusts of uncleanness." In this chapter we have, I. A general exhortation to get our minds principled and governed by the world of God, as a sovereign antidote against this sin (Pro 7:1-5). II. A particular representation of the great danger which unwary young men are in of being inveigled into this snare (v. 6-23). III. A serious caution inferred thence, in the close, to take heed of all approaches towards this sin (Pro 7:24-27). We should all pray, "Lord, lead us not into this temptation."
Відкрити джерело ↗7:2 as you guard your own eyes: That is, with great care.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!
І будете додержувати постанов Моїх та уста́вів Моїх, що люди́на їх вико́нує й ними живе. Я — Госпо́дь!
Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю́ Його, і об'явлюсь йому Сам“.
Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
Нахиліть своє ву́хо, й до Мене прийді́ть, послухайте, й жи́тиме ваша душа! І Я з вами складу́ заповіта навіки на незмінні Давидові милості.
Ви дру́зі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую.
Знайшов Він його на пустинній землі та в степу́ завива́ння пусте́льних гієн, та й його оточи́в, уважав Він за ним, зберіга́в Він його, як зіни́цю оту́ свого ока.
І сказав він до нього: „Біжи, говори цьому юнако́ві, кажучи: Невкрі́плений буде Єрусалим через многість людей та худоби в сере́дині його.
Блаженні, хто випере ша́ти свої , щоб мати право на дерево життя, і ввійти бра́мами в місто!