Приповісті 6:17
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
Коли ж руки свої простяга́єте, Я мру́жу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примно́жуєте, Я не слухаю вас, — ваші руки напо́внені кро́в'ю.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Перед очима Твоїми не втримаються гультяї́, всіх злочинців нена́видиш Ти.
Проти них свідчить ви́раз лиця їхнього, а гріх свій вони виявля́ють, немов той Содо́м, не пере́чать. Горе їхній душі, бо вчинили вони собі зло!
Муж гордого ока та серця надутого — несправедливий, а світильник безбожних — це гріх.
Прокля́тий, хто бере пі́дкупа, щоб забити кого, пролляти кров непови́нну! А ввесь народ скаже: амінь!
Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.