Приповісті 4:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
When the things of God are to be taught precept must be upon precept, and line upon line, not only because the things themselves are of great worth and weight, but because men's minds, at the best, are unapt to admit them and commonly prejudiced against them; and therefore Solomon, in this chapter, with a great variety of expression and a pleasant powerful flood of divine eloquence, inculcates the same things that he had pressed upon us in the foregoing chapters. Here is, I. An earnest exhortation to the study of wisdom, that is, of true religion and godliness, borrowed from the good instructions which his father gave him, and enforced with many considerable arguments (Pro 4:1-13). II. A necessary caution against bad company and all fellowship with the unfruitful works of darkness (Pro 4:14-19). III. Particular directions for the attaining and preserving of wisdom, and bringing forth the fruits of it (Pro 4:20-27). So plainly, so pressingly, is the case laid before us, that we shall be for ever inexcusable if we perish in our folly.
Відкрити джерело ↗4:4 my commands: The words that describe the father’s teaching are used elsewhere in Scripture for God’s law. Fathers represent God to their children; the instruction of wise fathers conforms to God’s law.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережу́ть твоє серце,
А батьки, — не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напомина́нні й остере́женні Божому!
І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
А тепер, сину мій Соломо́не, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думо́к. Якщо будеш шукати Його, то ти зна́йдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе наза́вжди.
І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм.
І ти знаєш з дити́нства Писа́ння святе, що може зробити тебе мудрим на спасі́ння вірою в Христа Ісуса.
Нахиліть своє ву́хо, й до Мене прийді́ть, послухайте, й жи́тиме ваша душа! І Я з вами складу́ заповіта навіки на незмінні Давидові милості.
Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась.
А вдоскона́лившися, Він для всіх, хто слухня́ний Йому, спричини́вся для вічного спасі́ння,