Приповісті 17:5
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
See here, 1. What a great sin those are guilty of who trample upon the poor, who ridicule their wants and the meanness of their appearance, upbraid them with their poverty, and take advantage from their weakness to be abusive and injurious to them. They reproach their Maker, put a great contempt and affront upon him, who allotted the poor to the condition they are in, owns them, and takes care of them, and can, when he pleases, reduce us to that condition. Let those that thus reproach their Maker know that they shall be called to an account for it, Mat 25:40, Mat 25:41; Pro 14:31. 2. What great danger those are in of falling into trouble themselves who are pleased to see and hear of the troubles of others: He that is glad at calamities, that he may be built up upon the ruins of others, and regales himself with the judgments of God when they are abroad, let him know that he shall not go unpunished; the cup shall be put into his hand, Eze 25:6, Eze 25:7.
Відкрити джерело ↗17:5 To make fun of what God created is to mock God.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?
Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
А я не відтягавсь бути па́стирем в Тебе, не жада́в злого дня, Ти це знаєш, — що вихо́дило з уст моїх, те перед лицем Твоїм явне було́.
Бо я́к ви пили́ на святій Моїй горі, так народи усі за́вжди пи́тимуть! І будуть пити вони, і бу́дуть хлепта́ти, і стануть вони, немов їх не було́.