Приповісті 15:5
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Hence, 1. Let superiors be admonished to give instruction and reproof to those that are under their charge, as they will answer it in the day of account. They must not only instruct with the light of knowledge, but reprove with the heat of zeal; and both these must be done with the authority and affection of a father, and must be continued, though the desired effect be not immediately perceived. If the instruction be despised, give reproof, and rebuke sharply. It is indeed against the grain with good-humoured men to find fault, and make those about them uneasy; but better so than to suffer them to go on undisturbed in the way to ruin. 2. Let inferiors be admonished, not only to submit to instruction and reproof (even hardships must be submitted to), but to value them as favours and not despise them, to make use of them for their direction, and always to have a regard to them; this will be an evidence that they are wise and a means of making them so; whereas he that slights his good education is a fool and is likely to live and die one.
Відкрити джерело ↗15:5 Wisdom requires learning from correction.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Хто ламає поу́ку — убозтво та га́ньба тому́, а хто береже осторо́гу — шанований він.
Син мудрий приймає карта́ння від батька, а насмішник доко́ру не слухає.
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
І сказав Давид до сина свого Соломона: „Будь си́льний і будь відважний, і роби, не бійся та не лякайся, бо Господь Бог, Бог мій, з тобою, — Він не покине тебе й не позоста́вить тебе аж до закі́нчення всієї праці роботи Господнього дому...
Оце говори та нагадуй, та з усяким нака́зом карта́й. Хай тобою ніхто не погорду́є!
Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були́,
А тепер, сину мій Соломо́не, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думо́к. Якщо будеш шукати Його, то ти зна́йдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе наза́вжди.
Право́руч поглянь і побач: немає ніко́го знайо́мого, загинув приту́лок від мене, ніхто не питає за душу мою.
Син мудрий — потіха для батька, а син нерозумний — то смуток для неньки його.
Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,