Приповісті 15:13
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Here, 1. Harmless mirth is recommended to us, as that which contributes to the health of the body, making men lively and fit for business, and to the acceptableness of the conversation, making the face to shine and rendering us pleasant one to another. A cheerful spirit, under the government of wisdom and grace, is a great ornament to religion, puts a further lustre upon the beauty of holiness, and makes men the more capable of doing good. 2. Hurtful melancholy is what we are cautioned against, as a great enemy to us, both in our devotion and in our conversation: By sorrow of the heart, when it has got dominion and plays the tyrant, as it will be apt to do it if be indulged awhile, the spirit is broken and sunk, and becomes unfit for the service of God. The sorrow of the world works death. Let us therefore weep as though we wept not, in justice to ourselves, as well as in conformity to God and his providence.
Відкрити джерело ↗15:13 What people feel affects how they present themselves (cp. 15:30).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
Неха́й серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!
Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
Бо смуток для Бога чинить каяття́ на спасі́ння, а про нього не жалуємо, а смуток світськи́й — чинить смерть.
через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р.
Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався!
Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.