Буття 6:17
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А Я ось наведу́ пото́п, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The most remarkable thing we have upon record concerning the old world is the destruction of it by the universal deluge, the account of which commences in this chapter, wherein we have, I. The abounding iniquity of that wicked world (Gen 6:1-5, Gen 6:11, Gen 6:12). II. The righteous God's just resentment of that abounding iniquity, and his holy resolution to punish it (Gen 6:6, Gen 6:7). III. The special favour of God to his servant Noah. 1. In the character given of him (Gen 6:8-10) 2. In the communication of God's purpose to him (Gen 6:13, Gen 6:17). 3. In the directions he gave him to make an ark for his own safety (Gen 6:14-16). 4. In the employing of him for the preservation of the rest of the creatures (Gen 6:18-21). Lastly, Noah's obedience to the instructions given him (Gen 6:22). And this concerning the old world is written for our admonition, upon whom the ends of the new would have come.
Відкрити джерело ↗6:17 cover the earth with a flood: Some propose that the flood might only have covered the ancient Near East as it was known to Noah or Moses. However, the flood’s stated purpose—to destroy every living thing that breathes (see also 6:7, 11-13; 7:1, 4, 18-23; 8:21)—and its effect of undoing creation (see study notes on 1:9-10; 7:11-12) suggest that the flood covered the entire planet (see also 1 Pet 3:20; 2 Pet 2:5; 3:6).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
і Він не помилував першого світу, а зберіг самово́сьмого Но́я, проповідника праведности, і навів пото́п на світ безбожних;
Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, — і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі!“
вони колись непокі́рливі були́, як їх Боже довготерпіння чекало за Но́євих днів, коли будувався ковче́г, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води.
Вірою Ной, як дістав об'я́влення про те, чого́ ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти́; нею світ засудив він, і став спадкоє́мцем праведности, що з віри вона.
Він будує на небі черто́ги Свої, а Свій небозвід закла́в над землею, воду мо́рську Він кличе, і виливає її на пове́рхню землі, — Госпо́дь Йому Йме́ння!
„Яка ко́ристь із кро́ви моєї, коли́ я до гро́бу зійду́? Чи хвалити Тебе буде по́рох? Чи він ви́явить правду Твою?
А Я, — ось Я вчиню запеклим серце єги́птянам, і вони вві́йдуть за ними. І буду Я просла́влений через фараона, і через усе його військо, і через колесниці, його, і через комо́нників його.
Бо Я — немов лев для Єфрема, і немов той левчук дому Юди. Я, Я розшматую й піду́, — і ніхто не врятує!
то й Я з лютістю піду́ проти вас, і також Я семикра́тно покараю вас за ваші гріхи, —
та й скажеш: Гори Ізраїлеві, послухайте сло́ва Господа Бога! Так говорить Господь Бог гора́м та підгі́ркам, і рі́чищам та долинам: Ось Я спрова́джу на вас меча, і ви́гублю ваші па́гірки, —