Буття 5:5
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А всіх Адамових днів було́, які жив, дев'ять сотень літ і тридцять літ. Та й помер він.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter is the only authentic history extant of the first age of the world from the creation to the flood, containing (according to the verity of the Hebrew text) 1656 years, as may easily be computed by the ages of the patriarchs, before they begat that son through whom the line went down to Noah. This is one of those which the apostle calls "endless genealogies" (Ti1 1:4), for Christ, who was the end of the Old Testament law, was also the end of the Old Testament genealogies; towards him they looked, and in him they centered. The genealogy here recorded in inserted briefly in the pedigree of our Saviour (Luk 3:36-38), and is of great use to show that Christ was the "seed of the woman" that was promised. We have here an account, I. Concerning Adam (Gen 5:1-5). II. Seth (Gen 5:6-8). III. Enos (Gen 5:9-11). Cainan (Gen 5:12-14). V. Mahalaleel (Gen 5:15-17). VI. Jared (Gen 5:18-20). VII. Enoch (Gen 5:21-24). VIII. Methuselah (Gen 5:25-27). IX. Lamech and his son Noah (Gen 5:28-32). All scripture, being given by inspiration of God, is profitable, though not all alike profitable.
Відкрити джерело ↗5:5 he died: Death indeed came to Adam (see 2:17; 3:18-19) and his descendants (see Rom 5:12-14). Cain’s violence is omitted (see Gen 4:8, 15, 23-24) and key figures in Seth’s line live in hope (5:29).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А були всі Еношеві дні дев'ять сотень літ і п'ять літ. Та й помер він.
А були всі дні Сифові дев'ять сотень літ і дванадцять літ.
Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він заду́мав не відвернути від Се́бе віді́гнаного.
У поті свойо́го лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся“.
І як лю́дям призна́чено вмерти один раз, потім же суд,
Бо знають живі, що помруть, а померлі нічо́го не знають, і заплати немає вже їм, — бо забута і пам'ять про них,
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
І ве́рнеться порох у землю, як був, а дух ве́рнеться зно́ву до Бога, що дав був його!
Тож усі душі Мої: як душа ба́тькова, так і душа синова — Мої вони! Душа, що грішить, — вона помре.
і будуть боятись високого місця, і жа́хи в дорозі їм бу́дуть, і мигда́ль зацвіте, й обтяжі́є коби́лка, і загине бажа́ння, бо люди́на відхо́дить до вічного дому свого́, а по вулиці будуть ходити довко́ла голосі́льники,