Буття 50:5
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
„Батько мій заприсяг був мене, говорячи: „Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, — там поховаєш мене“. А тепер нехай я піду́, і похова́ю батька свого, та й верну́ся“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Burial of Jacob. - Gen 50:1-3. When Jacob died, Joseph fell upon the face of his beloved father, wept over him, and kissed him. He then gave the body to the physicians to be embalmed, according to the usual custom in Egypt. The physicians are called his servants, because the reference is to the regular physicians in the service of Joseph, the eminent minister of state; and according to Herod. 2, 84, there were special physicians in Egypt for every description of disease, among whom the Taricheuta, who superintended the embalming, were included, as a special but subordinate class. The process of embalming lasted 40 days, and the solemn mourning 70 (Gen 50:3). This is in harmony with the statements of Herodotus and Diodorus when rightly understood (see Hengstenberg, Egypt and the Books of Moses, p. 67ff.).
Відкрити джерело ↗Here is, I. The preparation for Jacob's funeral (Gen 50:1-6). II. The funeral itself (Gen 50:7-14). III. The settling of a good understanding between Joseph and his brethren after the death of Jacob (Gen 50:15-21). IV. The age and death of Joseph (Gen 50:22-26). Thus the book of Genesis, which began with the origin of light and life, ends with nothing but death and darkness; so sad a change has sin made.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І поховали його в його гробни́цях, які він ви́копав собі в Давидовому Місті. І поклали його на ложі, що він напо́внив па́хощами та різними, по-містецькому зро́бленими, мастя́ми. І спалили йому дуже велике палі́ння.
„Що́ ти тут маєш, і хто́ тут у тебе, що гро́ба для себе тут ви́довбав?“ Ти ви́рубав на висоті́ свого гро́ба, ти ви́довбав в скелі оселю собі,
і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
Якби сотню дітей наплоди́в чоловік, і прожи́в пречисле́нні літа́, і дні віку його були довгі, але не наси́тилась добрим душа його, а до того не мав би й належного по́хорону, то кажу́: недоно́скові краще від нього!
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
І ве́рнеться порох у землю, як був, а дух ве́рнеться зно́ву до Бога, що дав був його!
У поті свойо́го лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся“.
І сказав Йо́сип до братів своїх: „Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Кра́ю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову“.
Бо я умру в цьому кра́ї, я не перейду́ Йорда́ну, а ви пере́йдете й посядете той хороший край.
перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!