Поглиблений розбір

Буття 49:33

Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →

І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочи́в. І він прилучився до своєї рідні.

Коментарі

Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.

Matthew Henry Bible Commentaryвірш 33

This chapter is a prophecy; the likest to it we have yet met with was that of Noah, Gen 9:25, etc. Jacob is here upon his death-bed, making his will. He put it off till now, because dying men's words are apt to make deep impressions, and to be remembered long: what he said here, he could not say when he would, but as the Spirit gave him utterance, who chose this time, that divine strength might be perfected in his weakness. The twelve sons of Jacob were, in their day, men of renown, but the twelve tribes of Israel, which descended and were denominated from them, were much more renowned; we find their names upon the gates of the New Jerusalem, Rev 21:12. In the prospect of this their dying father says something remarkable of each son, or of the tribe that bore his name. Here is, I. The preface (Gen 49:1, Gen 49:2). II. Th prediction concerning each tribe (v. 3-28). III. The charge repeated concerning his burial (Gen 49:29-32). IV. His death (Gen 49:33).

Відкрити джерело ↗
Tyndale Open Study Notesвірш 33

49:33 Jacob died at the age of 147 (47:28), bringing his life of struggle and sorrow to an end. Jacob had always had an unquenchable desire for God’s blessing. He had a deep piety that habitually relied on God despite all else. In the end, he died a man of genuine faith. He learned where real blessings come from, and through his faith would be able to hand these on to his sons (Heb 11:21).

Відкрити джерело ↗

Перехресні посилання

Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.

Буття 49:29ранг 6

І він наказав їм, і промовив до них: „Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина,

Буття 25:8ранг 4

І спочи́в та й умер Авраам у старощах добрих, старий і нажившись. І він прилучився до своєї рідні.

Буття 35:29ранг 3

І впоко́ївся Ісак та й помер, і прилучився до своє́ї рідні, старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його.

Дії 7:15ранг 2

І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.

До євреїв 11:22ранг 2

Вірою Йо́сип, умираючи, згадав про ви́хід синів Ізра́їлевих та про кості свої запові́в.

Екклезіяст 12:7ранг 2

І ве́рнеться порох у землю, як був, а дух ве́рнеться зно́ву до Бога, що дав був його!

Йов 30:23ранг 2

Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.

Буття 25:17ранг 2

А оце літа життя Ізмаїлового: сто літ, і тридцять літ, і сім літ. І спочи́в та й умер він, і був узятий до своєї рідні.

Євангелія від Луки 2:29ранг 2

„Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,

Йов 14:10ранг 2

А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

Твої роздуми