Буття 48:21
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сказав Ізраїль до Йосипа: „Ось я вмираю... А Бог бу́де з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Adoption of Joseph's Sons. - Gen 48:1, Gen 48:2. After these events, i.e., not long after Jacob's arrangements for his burial, it was told to Joseph (ויּאמר "one said," cf. Gen 48:2) that his father was taken ill; whereupon Joseph went to him with his two sons, Manasseh and Ephraim, who were then 18 or 20 years old. On his arrival being announced to Jacob, Israel made himself strong (collected his strength), and sat up on his bed. The change of names is as significant here as in Gen 45:27-28. Jacob, enfeebled with age, gathered up his strength for a work, which he was about to perform as Israel, the bearer of the grace of the promise.
Відкрити джерело ↗The time drawing nigh that Israel must die, having, in the former chapter, given order about his burial, in this he takes leave of his grand-children by Joseph, and in the next of all his children. Thus Jacob's dying words are recorded, because he then spoke by a spirit of prophecy; Abraham's and Isaac's are not. God's gifts and graces shine forth much more in some saints than in others upon their death-beds. The Spirit, like the wind, blows where it listeth. In this chapter, I. Joseph, hearing of his father's sickness, goes to visit him, and takes his two sons with him (Gen 48:1, Gen 48:2). II. Jacob solemnly adopts his two sons, and takes them for his own (Gen 48:3-7). III. He blesses them (Gen 48:8-16). IV. He explains and justifies the crossing of his hands in blessing them (Gen 48:17-20). V. He leaves a particular legacy to Joseph (Gen 48:21, Gen 48:22).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Я зійду́ з тобою до Єгипту, і Я також, виводячи, виведу тебе, а Йосип закри́є рукою своє́ю очі твої“.
І сказав Йо́сип до братів своїх: „Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Кра́ю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову“.
Оселися хвилево в землі тій, і Я буду з тобою, і тебе поблагословлю, бо тобі та наща́дкам твої́м дам усі оці землі. І Я виконаю присягу, що нею поклявся був Авраамові, батьку твоєму.
І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди пі́деш, і верну́ тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню́, що Я сказав був тобі“.
Він без ба́тька, без матері, без родово́ду, не мав ані поча́тку днів, ані кінця життя, уподо́бився Божому Сину, — пробуває священиком за́вжди.
І тут люди смерте́льні беруть десяти́ну, а там той, про якого засвідчується, що живе.
І сказав Господь до Ісуса: „Цього дня розпічну́ Я звели́чувати тебе на оча́х усього Ізраїля, який буде бачити, що я́к був Я з Мойсеєм, так буду з тобою.
„Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
Бо я вже за жертву стаю, і час відхо́ду мого вже настав.
Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відва́жний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Госпо́дь, Бог твій, у всьому, де́ ти будеш ходити“.