Буття 48:19
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А батько його не хотів, і сказав: „Знаю, мій сину, знаю! І він буде наро́дом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею наро́дів“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Adoption of Joseph's Sons. - Gen 48:1, Gen 48:2. After these events, i.e., not long after Jacob's arrangements for his burial, it was told to Joseph (ויּאמר "one said," cf. Gen 48:2) that his father was taken ill; whereupon Joseph went to him with his two sons, Manasseh and Ephraim, who were then 18 or 20 years old. On his arrival being announced to Jacob, Israel made himself strong (collected his strength), and sat up on his bed. The change of names is as significant here as in Gen 45:27-28. Jacob, enfeebled with age, gathered up his strength for a work, which he was about to perform as Israel, the bearer of the grace of the promise.
Відкрити джерело ↗The time drawing nigh that Israel must die, having, in the former chapter, given order about his burial, in this he takes leave of his grand-children by Joseph, and in the next of all his children. Thus Jacob's dying words are recorded, because he then spoke by a spirit of prophecy; Abraham's and Isaac's are not. God's gifts and graces shine forth much more in some saints than in others upon their death-beds. The Spirit, like the wind, blows where it listeth. In this chapter, I. Joseph, hearing of his father's sickness, goes to visit him, and takes his two sons with him (Gen 48:1, Gen 48:2). II. Jacob solemnly adopts his two sons, and takes them for his own (Gen 48:3-7). III. He blesses them (Gen 48:8-16). IV. He explains and justifies the crossing of his hands in blessing them (Gen 48:17-20). V. He leaves a particular legacy to Joseph (Gen 48:21, Gen 48:22).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Вели́чність його — як вола його перворідного, а ро́ги його — роги бу́йвола, — ними буде колоти наро́ди всі ра́зом, аж до кі́нців землі, а вони — мірія́ди Єфре́мові, а вони — Манасі́їні тисячі“.
І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, — а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія — перворідний.
І полюбив Ісак Ісава, бо здобич мисливська його йому смакувала, а Ревека любила Якова.
з племени Завуло́нового — дванадцять тисяч, з племени Йо́сипового — дванадцять тисяч, з племени Веніями́нового — дванадцять тисяч попеча́таних.
з пле́мени Аси́рового — дванадцять тисяч, з племени Нефтали́мового — дванадцять тисяч, з племени Манасі́їного — дванадцять тисяч,
Спровадить Госпо́дь на тебе, і на наро́д твій, і на дім ба́тька твого дні, які не прихо́дили від дня відсту́плення Єфрема від Юди, — спровадить царя асирійського.
Господь, Бог ваш, розмно́жив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зо́рі небесні!
Перс, і Луд, і Пут були в ві́йську твоїм вояка́ми твоїми, вішали в тебе щита́ та шоло́ма, — вони то давали тобі пишноту́.