Буття 47:29
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І набли́зилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: „Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно́ моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
When Joseph had announced to Pharaoh the arrival of his relations in Goshen, he presented five out of the whole number of his brethren (אחיו מקצה; on קצה see Gen 19:4) to the king.
Відкрити джерело ↗In this chapter we have instances, I. Of Joseph's kindness and affection to his relations, presenting his brethren first and then his father to Pharaoh (Gen 47:1-10), settling them in Goshen, and providing for them there (Gen 47:11, Gen 47:12), and paying his respects to his father when he sent for him (Gen 47:27-31). II. Of Joseph's justice between prince and people in a very critical affair, selling Pharaoh's corn to his subjects with reasonable profits to Pharaoh, and yet without any wrong to them (Gen 47:13, etc.). Thus he approved himself wise and good, both in his private and in his public capacity.
Відкрити джерело ↗47:29-31 bury me with my ancestors: Cp. 49:29-33. Jacob wanted to be buried with Abraham and Isaac in the cave of Machpelah (see study note on 49:29-33; see 23:1-20; 25:7-10; 35:27-29). • Put your hand under my thigh: This custom (cp. 24:1-9 and study note on 24:2) was a serious oath to carry on the covenant, which had as its main promise innumerable descendants in the Promised Land.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І сказав Господь до Мойсея: „Оце набли́зилися дні твої до смерти. Поклич Ісуса, і станьте в скинії заповіту, а Я йому накажу́“. І пішов Мойсей та Ісус, і стали в скинії заповіту.
І сказав Авраам до свого раба, найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: „Поклади свою руку під стегно́ моє,
А тепер, якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм, то скажіть мені; коли ж ні, — то скажіть мені, і я звернуся право́руч або ліво́руч“.
І набли́зилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:
Вернися, о Господи, ви́зволи душу мою, ради ласки Своєї спаси Ти мене!
Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Коли ви́повняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поста́влю по тобі насіння твоє, що вийде з утро́би твоєї, і зміцню́ його царство.
У поті свойо́го лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся“.
Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він заду́мав не відвернути від Се́бе віді́гнаного.