Буття 47:23
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сказав Йосип до наро́ду: „Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, — і засійте землю.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
When Joseph had announced to Pharaoh the arrival of his relations in Goshen, he presented five out of the whole number of his brethren (אחיו מקצה; on קצה see Gen 19:4) to the king.
Відкрити джерело ↗In this chapter we have instances, I. Of Joseph's kindness and affection to his relations, presenting his brethren first and then his father to Pharaoh (Gen 47:1-10), settling them in Goshen, and providing for them there (Gen 47:11, Gen 47:12), and paying his respects to his father when he sent for him (Gen 47:27-31). II. Of Joseph's justice between prince and people in a very critical affair, selling Pharaoh's corn to his subjects with reasonable profits to Pharaoh, and yet without any wrong to them (Gen 47:13, etc.). Thus he approved himself wise and good, both in his private and in his public capacity.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Убогому буде багато поживи і з поля невпра́вного, та деякі гинуть з безпра́в'я.
Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив.
Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не верта́ється, аж поки землі не напо́їть і родю́чою вчинить її, і насіння дає сіваче́ві, а хліб їдуно́ві, —
Хто подібний до Господа, нашого Бога, що ме́шкає на висоті́,
А сім корів худих і бридки́х, що вийшли за ними, — сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром — то бу́дуть сім літ голодних.
А Той, Хто насіння дає сіяче́ві та хліб на поживу, — нехай дасть і примно́жить ваше насіння, і нехай Він зрости́ть плоди праведности вашої,
Сій ра́нком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре ви́йде на краще тобі, — оце чи оте, чи обо́є одна́ково добрі.