Буття 44:9
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The Test. - After the dinner Joseph had his brothers' sacks filled by his steward with corn, as much as they could hold, and every one's money placed inside; and in addition to that, had his own silver goblet put into Benjamin's sack.
Відкрити джерело ↗Joseph, having entertained his brethren, dismissed them; but here we have them brought back in a greater fright than any they had been in yet. Observe, I. What method he took both to humble them further and also to try their affection to his brother Benjamin, by which he would be able to judge of the sincerity of their repentance for what they had done against himself, of which he was desirous to be satisfied before he manifested his reconciliation to them. This he contrived to do by bringing Benjamin into distress (v. 1-17). II. The good success of the experiment; he found them all heartily concerned, and Judah particularly, both for the safety of Benjamin and for the comfort of their aged father (Gen 44:18, etc.).
Відкрити джерело ↗44:9-10 The punishment that the brothers proposed was harsher than necessary; it was normal in antiquity to stake your life on what you said. The palace manager was agreeable but enforced a punishment that matched Joseph’s intentions (44:17).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок! При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.
Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“
А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.
І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“.