Буття 44:20
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The Test. - After the dinner Joseph had his brothers' sacks filled by his steward with corn, as much as they could hold, and every one's money placed inside; and in addition to that, had his own silver goblet put into Benjamin's sack.
Відкрити джерело ↗Joseph, having entertained his brethren, dismissed them; but here we have them brought back in a greater fright than any they had been in yet. Observe, I. What method he took both to humble them further and also to try their affection to his brother Benjamin, by which he would be able to judge of the sincerity of their repentance for what they had done against himself, of which he was desirous to be satisfied before he manifested his reconciliation to them. This he contrived to do by bringing Benjamin into distress (v. 1-17). II. The good success of the experiment; he found them all heartily concerned, and Judah particularly, both for the safety of Benjamin and for the comfort of their aged father (Gen 44:18, etc.).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́.
А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“
І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець!
О Юдо, — похва́лять тебе твої браття! Рука твоя — на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вкло́няться.
I сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім'я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніями́н.
І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.
І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“
І сини Веніяминові: Бела, і Бехер, і Ашбел, Ґера, і Нааман, Ехі, і Рош, Муппім, і Хуппім, і Ард.
А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“.