Буття 43:8
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
He then repeated the only condition on which they would go to Egypt again, referring to the death by famine which threatened them, their father, and their children, and promising that he would himself be surety for the youth (הנּער, Benjamin was twenty-three years old), and saying, that if he did not restore him, he would bear the blame (חטא to be guilty of a sin and stone for it, as in Kg1 1:21) his whole life long. He then concluded with the deciding words, "for if we had not delayed, surely we should already have returned a second time."
Відкрити джерело ↗Here the story of Joseph's brethren is carried on, and very particularly related I. Their melancholy parting with their father Jacob in Canaan (Gen 43:1-14). II. Their pleasant meeting with Joseph in Egypt (Gen 43:15, etc.). For on this occasion nothing occurs there but what is agreeable and pleasant.
Відкрити джерело ↗43:8-10 Judah broke the deadlock by taking responsibility for Benjamin’s well-being, thus succeeding where Reuben failed. His action was fitting, since it had been his idea to sell Joseph to the Ishmaelites (37:26-27) instead of killing him. Now he would secure Benjamin’s safety with his own life (see 44:18-34).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“.
Руви́м хай живе, і нехай не помре, і число люду його нехай буде велике“.
А тепер не лякайтеся, — я бу́ду утримувати вас та дітей ваших!“ І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.
Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!
І проголосив я там піст, над річкою Агавою, щоб упокоря́тися нам перед лице́м нашого Бога, щоб просити від Нього щасливої дороги для нас і для дітей наших та для всього нашого маєтку,
А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.
І відповів один із його слуг і сказав: „Нехай ві́зьмуть п'я́теро позосталих ко́ней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, — (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), — і пошле́мо, і побачимо“.
А діти ваші, що про них казали ви: станете здо́биччю ворогові, то впрова́джу Я їх, і пізнають вони цей край, яким ви обри́дили.
А ти одержав наказа сказа́ти: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози́ для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте.