Буття 43:34
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
When the corn brought from Egypt was all consumed, as the famine still continued, Jacob called upon his sons to go down and fetch a little corn (little in proportion to their need).
Відкрити джерело ↗Here the story of Joseph's brethren is carried on, and very particularly related I. Their melancholy parting with their father Jacob in Canaan (Gen 43:1-14). II. Their pleasant meeting with Joseph in Egypt (Gen 43:15, etc.). For on this occasion nothing occurs there but what is agreeable and pleasant.
Відкрити джерело ↗43:34 The brothers were confronted with generous and gracious dealings from God through Joseph, who tested their tolerance by reenacting the favoritism toward Rachel’s son that had galvanized their earlier hostility.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі.
І сказав Давид до Урії: „Іди до свого дому та обмий свої но́ги“. І вийшов Урі́я з царсько́го дому, а за ним поне́сли гости́нця царсько́го.
а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утро́бу.
„Прийшов я до са́ду свого, о се́стро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальза́мом своїм, спожива́ю свого стільника́ разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком! Споживайте, співдру́зі, — пийте до схо́чу, кохані!“
Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподо́бав Собі твої вчинки!
Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: „Чоловік ось, ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“. І виправдалася мудрість своїми діла́ми“.
та й каже йому: „Кожна люди́на подає перше добре вино, а як понапива́ються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг“.
Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Бо оце Я поставлю халде́їв, народ лютий та скорий, що ґрасу́є по широкій землі, щоб захопи́ти оселі, які не його.