Буття 33:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А Яків сказав: „Ні ж бо! Коли я знайшов милість в очах твоїх, то візьми дарунка мого з моєї руки. Бож я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
"For therefore," sc., to be able to offer thee this present, "have I come to see thy face, as man seeth the face of God, and thou hast received me favourably." The thought is this: In thy countenance I have been met with divine (heavenly) friendliness (cf. Sa1 29:9; Sa2 14:17). Jacob might say this without cringing, since he "must have discerned the work of God in the unexpected change in his brother's disposition towards him, and in his brother's friendliness a reflection of this divine."
Відкрити джерело ↗We read, in the former chapter, how Jacob had power with God, and prevailed; here we find what power he had with men too, and how his brother Esau was mollified, and, on a sudden, reconciled to him; for so it is written, Pro 16:7, "When a man's ways please the Lord, he maketh even his enemies to be at peace with him." Here is, I. A very friendly meeting between Jacob and Esau (Pro 16:1-4). II. Their conference at their meeting, in which they vie with each other in civil and kind expressions. Their discourse is 1. About Jacob's family (Pro 16:5-7). 2. About the present he had sent (Pro 16:8-11). 3. About the progress of their journey (Pro 16:12-15). III. Jacob's settlement in Canaan, his house, ground, and altar (Pro 16:16-20).
Відкрити джерело ↗33:10 Jacob knew that Esau’s friendly greeting was God’s work, secured at Peniel when he saw God face to face.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
і побачать лице Його, а Ймення Його — на їхніх чо́лах.
Так говорить Господь: Знайшов милість в пустині наро́д, від меча врято́ваний, Ізраїль іде на свій спо́чин.
І запитав Яків і сказав: „Скажи ж Ім'я Своє“. А Той відказав: „Пощо питаєш про Ймення Моє!“ І Він поблагословив його там.
А Давид іще присягнув та й сказав: „Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в оча́х твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засму́чений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, — між мною та смертю не більше кро́ку!“
А цар сказав: „Нехай він ве́рнеться до свого дому, але́ обличчя мого не побачить“. І вернувся Авесалом до дому свого, та царсько́го обличчя не бачив.
А Давид відказав: „Добре, я складу́ з тобою умову! Тільки одніє речі я жада́ю від тебе, а саме: ти не побачиш обли́ччя мого, якщо ти не приведе́ш Мелхи́, Сау́лової дочки́, коли ти при́йдеш побачити мене“.
І набли́зилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: „Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно́ моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!
І сидів Авесало́м в Єрусалимі два роки ча́су, а царсько́го обличчя не бачив.
Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.