Буття 31:55
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The Flight. - Through some angry remarks of Laban's sons with reference to his growing wealth, and the evident change in the feelings of Laban himself towards him (Gen 31:1, Gen 31:2), Jacob was inwardly prepared for the termination of his present connection with Laban; and at the same time he received instructions from Jehovah, to return to his home, together with a promise of divine protection. In consequence of this, he sent for Rachel and Leah to come to him in the field, and explained to them (Gen 31:4-13), how their father's disposition had changed towards him, and how he had deceived him in spite of the service he had forced out of him, and had altered his wages ten times; but that the God of his father had stood by him, and had transferred to him their father's cattle, and now at length had directed him to return to his home.
Відкрити джерело ↗Jacob was a very honest good man, a man of great devotion and integrity, yet he had more trouble and vexation than any of the patriarchs. He left his father's house in a fright, went to his uncle's in distress, very hard usage he met with there, and now is going back surrounded with fears. Here is, I. His resolution to return (v. 1-16). II. His clandestine departure, (Gen 31:17-21). III. Laban's pursuit of him in displeasure (Gen 31:22-25). IV. The hot words that passed between them (v. 26-42). V. Their amicable agreement at last (Gen 31:43, etc.).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!
за те, що вони не вийшли назустріч вас із хлібом та водою в дорозі, коли ви вихо́дили з Єгипту, і що найняли́ були на тебе Валаама, Беорового сина з Петору Араму двох річо́к, щоб проклясти тебе.
І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.
І сталося, коли Рахіль породила Йо́сипа, то сказав Яків до Лавана: „Відпусти мене, і нехай я піду́ до свого місця й до Кра́ю свого.
І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?
Що ж я буду того проклинати, що Бог не прокляв був його? І що ж буду казать зло на то́го, що гніву на нього не має Госпо́дь?
І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: „Ти наша сестра, — будь матір'ю для тисячі десятків тисяч, і нехай наща́дки твої́ внаслідують брами твоїх ворогів“.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
І підняли́ вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекру́ху, а Рут пригорну́лася до неї.
І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: „Не бери жінки з дочок ханаанських.