Буття 15:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І ось слово Господнє до нього таке: „Він не бу́де спадкоє́мець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра,— він буде спадкоє́мець тобі“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter we have a solemn treaty between God and Abram concerning a covenant that was to be established between them. In the former chapter we had Abram in the field with Kings; here we find him in the mount with God; and, though there he looked great, yet, methinks, here he looks much greater: that honour have the great men of the world, but "this honour have all the saints." The covenant to be settled between God and Abram was a covenant of promises; accordingly, here is, I. A general assurance of God's kindness and good-will to Abram (Gen 15:1). II. A particular declaration of the purposes of his love concerning him, in two things: - 1. That he would give him a numerous issue (Gen 15:2-6). 2. That he would give him Canaan for an inheritance (Gen 15:7-21). Either an estate without an heir, or an heir without an estate, would have been but a half comfort to Abram. But God ensures both to him; and that which made these two, the promised seed and the promised land, comforts indeed to this great believer was that they were both typical of those two invaluable blessings, Christ and heaven; and so we have reason to think, Abram eyed them.
Відкрити джерело ↗15:4-6 God affirmed that the promise was for Abram’s own offspring and showed him the stars as a promise of the vast number of descendants that he would have (22:17; 26:4). Paul quotes this promise in Rom 4:18 to underscore the strength of Abram’s faith.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
I поблагословлю́ Я її, і теж з неї дам сина тобі. І поблагословлю Я її, і стануться з неї наро́ди, і царі народів бу́дуть із неї“.
А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!
Коли ви́повняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поста́влю по тобі насіння твоє, що вийде з утро́би твоєї, і зміцню́ його царство.
І промовив Господь Авраамові: „Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.
І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка́, і володаря, і зве́рхника в табо́рі царя асирійського, і той вернувся з со́ромом обличчя до кра́ю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра́ його, вбили його там мече́м.
Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє.
І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: „Ось син мій, що вийшов з утро́би моє́ї, шукає моєї душі, а що́ вже говорити про цього веніями́нівця! Дайте йому спо́кій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь!