Буття 11:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І промовив Господь: „Один це наро́д, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
"And the whole earth (i.e., the population of the earth, vid., Gen 2:19) was one lip and one kind of words:" unius labii eorundemque verborum. The unity of language of the whole human race follows from the unity of its descent from one human pair (vid., Gen 2:22). But as the origin and formation of the races of mankind are beyond the limits of empirical research, so no philology will ever be able to prove or deduce the original unity of human speech from the languages which have been historically preserved, however far comparative grammar may proceed in establishing the genealogical relation of the languages of different nations.
Відкрити джерело ↗The old distinction between the sons of God and the sons of men (professors and profane) survived the flood, and now appeared again, when men began to multiply: according to this distinction we have, in this chapter, I. The dispersion of the sons of men at Babel (Gen 11:1-9), where we have, 1. Their presumptuous provoking design, which was to build a city and a tower (Gen 11:1-4). 2. The righteous judgment of God upon them in disappointing their design, by confounding their language, and so scattering them (Gen 11:5-9). II. The pedigree of the sons of God down to Abraham (v. 10-26), with a general account of his family, and removal out of his native country (Gen 11:27, etc.).
Відкрити джерело ↗11:6 If left unchecked, the tower builders’ solidarity and ambition would allow human wickedness to flourish in unimaginable ways.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І сказав Господь Бог: „Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, — і не жив повік віку“.
І була́ вся земля — одна мова та слова́ одні.
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
Ті́шся, юначе, своїм молоде́цтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодо́щів твоїх! І ходи ти доро́гами серця свого й виді́нням оче́й своїх, але знай, що за все це впрова́дить тебе Бог до су́ду!
І бачив Господь, що велике розбе́щення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякде́нно.
Оці троє були сини Ноєві, і від них залю́днилася вся земля.
І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,
Ідіть, і кличте до тих богів, що ви вибрали їх, — вони спасуть вас у ча́сі вашого у́тиску“.
І сталося опі́вдні, і сміявся з них Ілля й говорив: „Кличте голосом сильні́шим, бо він бог! Може він розду́мує, або відлучи́вся, або в дорозі! Може він спить, то проки́неться!“