Буття 10:22
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter shows more particularly what was said in general (Gen 9:19), concerning the three sons of Noah, that "of them was the whole earth overspread;" and the fruit of that blessing (Gen 9:1, Gen 9:7), "replenish the earth." Is is the only certain account extant of the origin of nations; and yet perhaps there is no nation but that of the Jews that can be confident from which of these seventy fountains (for so many there are here) it derives its streams. Through the want of early records, the mixtures of people, the revolutions of nations, and distance of time, the knowledge of the lineal descent of the present inhabitants of the earth is lost; nor were any genealogies preserved but those of the Jews, for the sake of the Messiah, only in this chapter we have a brief account, I. Of the posterity of Japheth (Gen 10:2-5). II. The posterity of Ham (Gen 10:6-20), and in this particular notice is taken of Nimrod (Gen 10:8-10). III. The posterity of Shem (Gen 10:21, etc.).
Відкрити джерело ↗10:22 The descendants of Elam lived in the region of modern southwestern Iran (see 14:1, 9; Ezra 4:9; Isa 11:11). • The descendants of Asshur were later Assyrians who lived under Nimrod’s jurisdiction (see Gen 10:11). Sumerians descended from Ham were ousted by Mesopotamian Semites. • Arphaxad possibly settled northeast of Nineveh; his descendants are further described in 11:12-26. • Lud was near the Tigris River; its people were related to the Lydians (see 10:13). • Aram was a kingdom of tribes that lived in the Mesopotamian plains.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І зна́ка на них покладу́, і пошлю́ урято́ваних з них до наро́дів, у Тарші́ш, Пул, і Лул, в Мешех і Кос, у Тувал та Яван, в острови́ предале́кі, що зві́стки про Мене не чули й не бачили слави Моєї, — і звістя́ть мою славу вони між наро́дами!
і всіх царів Зімрі, і всіх царів Еламу, і всіх царів Мідії,
І сказав він: „Благословенний Господь, Симів Бог, — і хай Ханаан рабом буде йому!
І станеться в день той, і зно́ву подруге простя́гне Господь Свою руку, щоб набу́ти оста́нок наро́ду Свого, що поли́шиться з Ашшуру й з Єгипту, і з Патросу та з Етіопії, і з Еламу й з Шін'ару, і з Хамату, та з морських островів.
І він виголосив свою припові́стку проро́чу й сказав: „Із Араму мене припрова́див Валак, цар моавський, з гір сходу: Іди ж, прокляни мені Якова, а йди ж, скажи зло на Ізраїля!
Виді́ння грізне́ мені явлене: Грабує грабіжник, пусто́шник пусто́шить. Прийди, о Еламе, Мадай обложи, — усяким зідха́нням зробив Я кінець“.
Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,
прийшов Пул, асирійський цар, на край. І дав Менахем Пулові тисячу талантів срібла, щоб його руки були з ним, щоб зміцнити царство в його руці.
А Елам узяв сагайдака́, у поході мужів з верхівця́ми, Кір же витяг щита́.
Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: „Халде́ї поділи́лися на три відділи, і напали на верблю́дів, та й позабира́ли їх, а слуг повбива́ли ві́стрям меча. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“.