Псалми 75:7
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Від сварі́ння Твого́, Боже Яковів, оглу́шується колесни́ця та кінь:
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Though this psalm is attributed to Asaph in the title, yet it does so exactly agree with David's circumstances, at his coming to the crown after the death of Saul, that most interpreters apply it to that juncture, and suppose that either Asaph penned it, in the person of David, as his poet-laureat (probably the substance of the psalm was some speech which David made to a convention of the states, at his accession to the government, and Asaph turned it into verse, and published it in a poem, for the better spreading of it among the people), or that David penned it, and delivered it to Asaph as precentor of the temple. In this psalm, I. David returns God thanks for bringing him to the throne (Psa 75:1, Psa 75:9). II. He promises to lay out himself for the public good, in the use of the power God had given him (Psa 75:2, Psa 75:3, Psa 75:10). III. He checks the insolence of those that opposed his coming to the throne (Psa 75:4, Psa 75:5). IV. He fetches a reason for all this from God's sovereign dominion in the affairs of the children of men (Psa 75:6-8). In singing this psalm we must give to God the glory of all the revolutions of states and kingdoms, believing that they are all according to his counsel and that he will make them all to work for the good of his church. To the chief musician, Al-taschith. A psalm or song of Asaph.
Відкрити джерело ↗75:7-8 The Lord alone is the Judge, with the power to exalt and humble (see 1 Sam 2:7; Luke 1:52).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
І сказав Давид до Мелхоли: „Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім наро́дом, над Ізраїлем, — буду весели́тися перед Господнім лицем!
Тобі, одно́му Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лука́ве вчинив, тому́ справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездога́нний у су́ді Своїм.
Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настанови́в, щоб ішли ви й прино́сили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попро́сите в Імення Моє.
І сказав Господь до Самуїла: „Аж доки ти сумува́тимеш за Саулом? Таж Я відкинув його, щоб не царював над Ізраїлем. Напо́вни рога свого оливою, та й іди, — пошлю тебе до віфлеє́млянина Єссея, бо Я наглянув Собі царя між синами його“.
Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
І сказав до нього Самуїл: „Господь відірвав сьогодні від тебе Ізраїлеве царство, та й передав його твоєму ближньому, ліпшому від тебе!
Бо непокі́рливість — як гріх ворожби́тства, а сваві́льство — як провина та служба бовва́нам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем“.
І давніш, коли Саул був царем над нами, ти водив Ізраїля на війну і приво́див назад. І Господь тобі сказав: Ти будеш пасти́ наро́да Мого́, Ізра́їля, і ти бу́деш володарем над Ізраїлем“.